Сьогодні: Вт, 05.11.2024 05:27:01
ЖЖ Инфо » Мой блог » Юрко » 2011 Декабрь 4
|
ЮркоОценка: 2.7/5 Голосов: 24 |
МЫ РУССКИЕ – КАКОЙ ВОСТОРГ!!
Через загострення агресивних дій Московської імперії та активізації її п’ятої колони в Україні, з метою розділити і посіяти ворожнечу в нашому суспільстві, виникає нагальна потреба розібратись, «хто кому брат». Це: і самому зрозуміти росіянина, і показати йому його обличчя в українському дзеркалі. Коли б не було цієї мовної агресії – не було би і цих моїх публікацій. В нас своїх проблем вистачає, так нам ще додають клопоту зовнішніми втручаннями, чим відбирають час і енергію на вимушене безглузде і шкідливе протистояння.
Найефективніша перемога – ворога перетворити на друга. На рівні держав – це неможливо, на рівні людей (якщо вони люди) – вповні реально.
На одному з сайтів проросійської п’ятої колони знаходжу статтю Єгора Холмогорова (Є.Х.) «СЧАСТЬЄ БИТЬ РУССКІМ».
Одразу ловлю себе на думці, що згідно з імперською політикою русифікації «украінскіє імєна і фаміліі переводіть на русскій язик, ілі пісать в русском проізношеніі» – віддзеркалити це на них і, замість «Єгор Холмогоров» подати на українській вимові, як «Ягор Холмогорів». (Адже вони мене записали в паспорті «Владімір Стєпанєнко» хоча слід би записати «Володымыр Стэпанэнко»). Та знов ловлю себе на думці, що в мене чомусь немає ніякого бажання «українізувати» москаля… Але вони чомусь жахаються, що їх українізують! Мабуть манія величі: «Ми русскіє – какой восторг!». (Хоча про мене було би найкраще, якби вони не знали і не розуміли н і к о л и ж о д н о г о українського слова, а «по-русскі» – хоч без сну і спочинку…).
Населення захоплених територій колонізатори намагаються асимілювати, перш за все запроваджуючи окупаційну мову; у націоналіста протилежне завдання – не асимілювати і пригріти окупанта, а вигнати геть, щоб не спотворювали і не паплюжили української ментальності нашого народу.
«Без специфічного для кожного народу емоційного переживання своєї національності, без певної естетики Батьківщини, і сам народ не існує – ні як біо-соціальний організм (етнос), ні як історична нація.»(Є.Х.) Думку Є.Х. поділяю, але… Ніяк не можу зрозуміти, що самі «русскіє» вкладають в поняття «етнос» і «нація», «русскій» і «россіянін», якщо «по паспорту» «русскім» може стати особа будь-якої національності, (а українців вони записують «русскімі» навіть не запитуючи).
Щоб в цьому пересвідчитись, роздивіться різні обличчя «русскіх» і ви впізнаєте… Ні, не треба. Бо, викручуючись, вони навісять вам ярлик «расиста». – краще дослідимо прізвища. Юсупов(татарин) – «русскій», Фонвізін ( німець фон Візен) – «русскій», або спотворені на російський манер явно українські прізвища «русскіх»: Сімонєнков, Савчєнков, Поддубний, Шляхов (укр. шлях, рус. дорога), Шпаков (укр.шпак, рус. скворец) та сотні інших. «Русскіх», в яких і на обличчі написано, і прізвище кричать, що він «нєрусскій» (по-русскі «чурка»), вони сором’язливо називають «россіянамі»: наприклад, Султан Ібрагімов... Вони також соромляться називати нас «українцями», тому ми для них «хохли», тобто «напівчурки». Один з їхніх козирних армійських анекдотів, це підтверджує: «Солдат - «хохол» солдату - казаху: запомні – нє сол, а сіль, чурка нєрусскій». Тут українець принижений двічі: тим, що прикидається «русскім», а його самого треба вчити, що правильно – соль!. Весело? А нашим дітям в імперській Совєтской Арміі було не весело, бо їх «нєрусскіє» не відрізняли від «русскіх». (Але це інша тема - міжнаціональних відносин в СА, яку замовчували, або видавали за «дідівщину»).
З іншого боку, на карті 10 -11-го століть там, де зараз Москва, була велика територія народу Меря, а також інших угро-фінських племен – Чудь, Весь, Мурома та інших. Куди вони поділись? Назви міст, дєрєвєнь, річок і озер народу Меря збереглись до сьогодні (дивись В.Бєлінський, «Країна Моксель»). А куди поділись самі угро-фінські народи? Про те, що в 1570 році біля 40 тисяч населення вільного слов’янського Новгорода московитами було втоплено в річці Волхов – історія доносить. А от чи угро-фіни стали «русскімі», чи їх спіткала доля американських індіанців – історія мовчить. Точніше – історіографія замовчує.
Я щиро симпатизую Єгору Холмогорову, як російському націоналісту, якому, як і мені, болить доля його батьківщини, народу, язика, але і щиро співчуваю в тому, що він шукає виходу, плутаючись в брехливих стереотипах, створених продажними історіографами. Росіянам гордитись нічим, - створивши колоніальну імперію вони зараз стали її заложниками. Розчинивши в собі масу чужорідних етносів, не помітили, що самі в них розчинились. Перетворились на безлику аморфну масу, яка приречена в агонії «мочіть в сортірах» всі волелюбні народи, які навіть в ярмі імперії зуміли зберегти свою НАЦІОНАЛЬНУ самобутність, гордість і прагнення волі.
Якщо розібратись, то в «русскіх» немае самих русскіх, – вони віртуальні, фантом. А тримає, експлуатує, дурачить і знищує населення імперії невелика купка людей (звіролюдей) в Москві-метрополії.
«Пізнайте істину, і істина звільнить вас» – мудра для кожного євангельська порада.
Запрошую до дискусії: Володымыр Стэпанэнко.
Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.
Объявления:
Не пытайтесь спорить с дебилом, иначе Вы опуститесь до его уровня, где он Вас задавит своим опытом!
Вот именно поетому недогосударство Украина будет вечно в дерьме и без шансов на развитие.