Ще один цікавий день з життя на соціально- психологічному факультеті

Понеділок. Шоста тридцять, ранок, дзвонить будильник - потрібно вставати. Іду вмиватись, годую пса, ідемо гуляти, прийшли з прогулянки.

Ой, забула брата розбудити, знову запізниться. Сьома п'ятнадцять. Відправила брата в школу. Все, можна лягти відпочити ще з годинку.

Десята тридцять. Потрібно вставати знову, а то запізнюватись якось не дуже хочеться. Одягаюсь, виходжу з дому, сіла в тролейбус, їду на пари, здається встигаю. Зайшла в університет, піднімаюсь до розкладу на свій факультет. Стільки народу! Цікаво, чому? Здається, сесія ще не почалася. Проберуся я поближче. О, почула: знову щось цікавеньке придумали на факультеті, і що ж це?

Так-так, у нас на соціально-психологічному факультеті буде невеличкий флеш-моб до Дня Збройних сил України. А це вже дещо - потрібно підібратись ближче. Захожу в 703 аудиторію.

Оце так, скільки хлопців! А ще кажуть, що в університеті дуже мала кількість хлопців. Ну, так, звичайно, як вони всі на нашому факультеті.

Декан дає настанови учасникам флеш-мобу щодо їхнього розташування. У кожного є своє місце, на яке він повинен стати, і не сплутати, бо картинка зіб’ється. Олександр Леонідович показує картинку, на якій зображений герб України. Тепер зрозуміло, що вони будуть робити. Для того, щоб його створити, наш декан провів велику і тяжку організаційну роботу. Зібрав 114 осіб, більшість чоловічої статі, для створення цієї фігури. Участь також беруть 10 дівчат, які складають середину герба, і будуть одягнуті у військову форму. Не менш цікавим є те, що, коли фігуру вибудують, всі учасники голосно вигукуватимуть:

- Україні - Слава!
- Соціально-психологічному - Слава!
- Героям - Слава!

Цей захід мене зацікавив навіть дуже, обов’язково потрібно побачити це все в реалі. Шкода, що аж до завтра потрібно чекати.

Вівторок. Ранок. Шоста тридцять. Знову вставати, і знову те саме. О, сьогодні ж флешмоб! Так, потрібно навести красу. Жах - вже пів на першу, я можу не встигнути. Біжу в університет, не хочу пропустити ні секунди. Так, здається, встигаю. Заходжу у ворота університету - якраз початок.

Цікаво, які враження будуть. Побачимо вже у фотографіях. Чи вийшло у них все так, як задумали, чи, можливо, ще краще. Оцінювати вам.

Світлана Прохорчук