Жага життя

Дрожжю пробирає день морозяно-холодний,
Іще неблизька в нього до ночівлі путь,
І я ще днем цим не наситилася,і їм голодна,
Та,мабуть,зовсім не у цьому суть.

Проживши у любові, все-одно я буду спраглою.
Яке коротке нам дано у ній життя!
В його згасаючій зорі,коли я стану дряхлою,
Проситиму іще земного майбуття.

Тож в сьогоденні я ціную непогоду,
І долі дякую за кожну мить,
Бо і колючий сніг приносить насолоду,

Для людини,яка так прагне жить...

автор межа реальності