Кривава Коляда

Це оповідання я написав в ніч на 9 січня 11 років тому. Це був подарунок на день народження Євгену Сварожичу, справжньому патріоту України, якому сьогодні б виповнилось 65 років...

Шановному S. E.

Присвячую i дарую Вам це оповiдання.

Геннадiй.

Гори і долини, і високії могили були посріблені сяйвом повного місяця, який засліплював безліч малих зірок, лише найяскравіші сузір’я мерехтіли на темній безодні зимового неба, а крім того червоне око Ареса спостерігало з вишини за рухами немолодого воїна. Місячний промінь спалахнув по лезу важкого меча, земля здригнулась, далекі зорі наблизились, холодний морок став прозорим, Воїн похитнувся, затремтівши, десниця не втримала меча.

Погляд воїна-чаклуна пронизував темряву, заглиблювався у далечінь степів півдня. Він побачив їх і зрозумів, чому немає спокою. Темні обличчя, безліч коней, у важких казанах готують вечерю, полум’я виблискує на бронзових нашивках шкіряної броні, але хто ж повірить, що степовики прийшли зимою, споконвіку ніхто й не пригадає такого.

Він прокинувся від холоду, темне поле наповнив пронизливий вітер, серед пагорбів височила срібна велетенська постать. Громовим раскатом почулись слова велетня-привида:

- Підготуй ратників!

__________________

Старі люди розповідали, що він народився через три тижні після Коляди. Коли йому виповнилось тридцять років, Роден очолив похід проти сколотів, який прославив його, бо він повернувся з багатою здобиччю, а з його дружини ніхто не загинув, не було навіть важко поранених. Родена поважали волхви і кудесники, як рідного батька любили ратники.

Як усі межани, він мав довгі вуса і довге волосся, які були в нього темними, мав також чорні очі, і мабуть від його очей поширилась думка серед межан, що темні очі мають чарівну силу. Стосується це, звісно, не темношкірих греків чи жовтоликих касогів, а своїх же ж межан, серед яких людей з темними очима було завжди дуже мало. Чорні очі чужинців мали ворожу силу, і якщо комусь здавалось, що на торжищі хтось "погано" подивився на нього, зразу ж біг до волхвів пристріт відмовляти. Темні очі своїх мають "справжню" силу, межани вірять у це до цього часу.

Розповідають як правду, що Роден вмів перетворюватись у величезного чорного вовка. Іноді від уходив з дому і не повертався по декілька днів, тоді жінки пошепки казали, що Роден, мабуть, знову став вовком і рискає десь у полі чи в лісі. Роден став воєводою, коли йому виповнилось 50 років. Він був скупий на слова, і ніколи не говорив багато, але складав дивні пісні, які співають і до сьогодення.

___________________

В той рік зима видалась теплою, невеликий сніг випав наприкінці листопаду і зразу ж розтанув. Три довгих сірих тижня небо було затягнуто хмарами, чи дощ накрапував, чи стигла морось пронизувала до кісток. Лише за чотири дні до Коляди хмари розвіялись, морозне повітря наповнилось холодним подихом зими.

З першими променями сонця воєвода Роден повернувся до Зуброва-городища і зразу ж розіслав збирати військо. Важко це було робити за день до великого свята. Багато хто з мужів вже добряче сьорбнув питва, готуючись до Коляди, деякі застрягли на полюванні, а були й такі, що ховалися по домівках, вважаючи, що воєвода шуткує. Навіть Яромисл, князь межан, і той не повірив у можливість загрози, хоч завжди прислухався до слів і порад воєводи. "Роден бо насміхається над нами, які то можуть бути вороги на Коляду?!" – відповів він парубку, який приїхав у Княж-городище. 

Коли сонце вже схилялось до обрію, виявилось, що немає навіть трьох сотен ратників, відгукнулись на заклик воєводи переважно жителі Зуброва-городища. Глянувши на них, Роден зрозумів, що брати їх з собою – все одно, що вести на загибель, а коли ж повернуться дозори, які він вислав на південь, все одно військо зібрати не вистачить часу.

- Святкуйте, браття, - суворо промовив воєвода, - але ж не пийте багато, за два дні битися будете.

До ночі повернулись дружинники, яких Роден послав збирати військо, їм було соромно дивитись йому в очі, бо майже не привели ратників. Коли вони всі сіли за довгий стіл, накритий святковою скатертиною, воєвода підняв чашу квасу, який був найміцнішим напоєм вечері.

- Вип"ємо квасу, друзі, бо ж битися будемо через добу. Слава Перуну!

- Навіки слава! – відгукнулись дружинники, підіймаючи свої чаші.

- Всього півсотні нас, але кожен з вас по силі і вмінню як десять рядових. Вирішив я, браття, лише вас взяти до першого бою. На день треба затримати ворогів, за цей час військо збереться.

- Скільки ж їх там? – не втримався наймолодший білявий парубок Дарко.

- Здається, тисяч п’ять, - відповів Роден, і чомусь посміхнувся.

продовження тут - http://ogin.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=24:2009-11-14-16-20-00&catid=2:2009-11-01-23-08-06&Itemid=6