Життя таке не передбачуване...Переборовши лейкемію,померла від раптової зупинки сердця(в пам*ять про Маринку Андрійчук)

Холодна вереснева ніч...Місто поринуло в  сон,лише де-не-де світить ліхтар,проїде на шаленій швидкості таксі,з сусідніх дворів долинає гавкіт собак...Раптово,небо стало темним,ніби загорнулось в  темну вуаль,залунала сумна мелодія дощу,якась невесела пісня грала в програвачу Маринки...
   Дівчина сиділа на підвіконні,загорнувшись в  ковдру, дивилилась у  вікно і намагалася ні про що не думати.АЛе перед очима сумна картина:ось вона така весела біжить на побачення до коханого Антона,його сумне обличя,слова "ми не можемо бути разом",сьози,зупинка,тролейбус,різка темрява...............голубі стіни,постать бабусі,суровий голос лікаря"ЛЕЙКЕМІЯ",2 курси лікування.По щокам побігли сльози,раптом щось засвітилося ясравим світлом перед очима дівчини,вдарив грім;дівчина закрила очі,але невідома сила змусила їх знову відкрити,подивившись за вікно,в напівтемряві вгледіла такий знайомий,і серцю милий силует,так це був її Антон.Пролунав дзвінок мобільного,крізь сльози Марина мовила "Алло",на тому кінці донеслося "Я тебе кохаю,вийди.."
   Зі швидкістю ракети вона бігла сходами,хоча останнім часом навіть 9 сходинок були непідсильні.Не встигла вона стати на останню сходинку,як потрапила в обійми коханого.
  Через 2 тижні Маринка разом з бабусею та Антоном поїхали до Києва,на вирішальне обстеження.Їй було так радісно і легко на душі,навіть стіни лікарні і медсестри здавались привітними і усміхненими...Минуло 4 години,Марина вийшла з лікарні ,повернувши у двір,де її чекав Антон,вона побачила диво-з червоних троянд було викладене сердце і напис "Я ТЕБЕ КОХАЮ"....Далі були довгі хвилини очікування результатів.Антон посадив Маринку на карусель і почав гойдати,як малу дитину,повторюючи слова"я тебе кохаю".
    Почало вже сутеніти,коли з’явився лікар,з посмішкою на обличчі,він сказав:"Ви здорові,ви перемогли хворобу".
     Через місяць дівчина померла від раптової зупинки серця,але померла щасливою, з посмішкою на обличчі,адже поруч були бабуся,яка замінила їй маму і коханий хлопець..