В Україні чи на Україні?

Интересно что по поводу этой Проблемы думает главный форумский филолог Хаокина.

Во блин, серьезнейший вопрос... Как-то читал, что из-за вопроса, с какого конца яйцо разбивать - с тупого или острого, целая война разгорелась. Больше ста лет прошло, а дураков меньше не стало...

То, что ты читал, было "Путешествие Гулливера", а война- между Лиллипутией и Блефуску ;)))

Именно оно. Так то - лилипуты. Наши нацики морально еще мельче...

Хаокина ответила в личку, потому как эта проблема политическая, а у неё на это мараторий.
Но говорит, Шевченко использовал "на Украине".

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій

Вероятно, он был менее "свидомый", чем нынешние нацики...

а Пушкин писал "в Украине". Наверное, Пушкин был украинским "нациком"?

>>а Пушкин писал "в Украине"

Один-единственный раз, т.к. это было продиктовано ритмическим рисунком стиха.
Он и не так над словами издевался, когда надо было.

Писав він так і що далі?

Что дальше?

///////////
Разрыв шаблона
????????
PROFIT!

Аргумент!

Всё-то ты путаешь. Аргумент был выше, а это факт.

Запощу в 100500 раз, свидомым пох...
Обратите внимание на год и город.
http://toloka.hurtom.com/photos/1110180753421017_f0_0.jpg
Если уже в "цитадели свидомости" пропустили, то я снимаю шляпу.

На відео сказано як правильно писати згідно українського правопису, а не як хто де і коли писав!!!

А кто сказал, что это правильно?

Норми українського правопису!

Где такое написано/сказано?

На відео відомий український мовознавець Анатолій Васянович.

Анатолий Васянович устанавливает норми првописания?

Они скоро поменяют "Норми українського правопису!" так, что вместо москальского "на Украине" надо будет писать Naziонально правильно "das Ukrainen", и никто из "свидомых" не пикнет.

З чого Ви взяли?

Чтобы понять рекурсию, нужно сперва понять рекурсию.
http://s.lurkmore.to/images/b/b5/Recursion.JPG

А ещё "свидомые" не в курсе, но нормы правопысу с бухты-барахты не меняются, "по указанию мовознавця".
Изменение должно _прочно_ (на сотни лет) войти в разговорный язык народа, и только тогда изменение подтверждают "мовознавци", и вводят в "нормы правопысу".

Но "мовознавцям" пофиг, у них указания из Канады.

"но нормы правопысу с бухты-барахты не меняются" - будь ласка посилання, де раніше у нормах українського правопису вживалось "на Україні"!

>>Обратите внимание на год и город.
http://toloka.hurtom.com/photos/1110180753421017_f0_0.jpg
Если уже в "цитадели свидомости" пропустили, то я снимаю шляпу.

Или вы думаете, что в заголовке книги неграмотно, не в соответствии с тогдашними нормами написано?

Що за книжка?

"Приключения свидомита на Украине". Корней Чуковский. Львов. 1939 год.

>>"Приключения свидомита на Украине"

1-е издание — 37-й год, тираж - 100 миллиардов)))

Коли йдеться мова про незалежну державу вживають прийменник "в", прийменник "на" здебільшого використовують там де йдеться мова про територію як частину цілого.

Привид, ти заходиш у квартиру: вмикаєш світло У коридорі, ідеш НА кухню, потім У вітальню, вмикаєш ящик, там москальські новини, нервуєшся і виходиш НА балкон перекурити. Слухаю пояснення )

Мова йдеться про держави/країни.

В правиле "про держави/країни" нет ни одного исключения, да?
Исторически сложившегося, прослеживаемого по большому количеству документов?

Якщо є таке виключення, то чому? Чим зумовлене?

Исключения - это про то, как _люди говорят_
Этим и "обгрунтовується".

Злив зарахований.

"Но "мовознавцям" пофиг, у них указания из Канады." - посилання.

"А ещё "свидомые" не в курсе, но нормы правопысу с бухты-барахты не меняются, "по указанию мовознавця"." - Ви про цих кажете? Лазар Каганович ідейний натхненник введення у 1933 році "нового українського правопису". Тоді було утворено низку комісій, які перевіряли, які власне знищили всю працю мовознавців 20-х років, дуже важливу і лексикографічну, термінологічну і власне ж змінили правопис, тоді його наблизили до російської мови - каже Лариса Масенко професор, дослідник лінгвоциду української мови, каже московські большевики працювали ретельно, під ніж пішли геть усі галузеві словники, українську вивели з наукового вжитку, змінили фонетику, фактично нищили зсередини але вбивали не тільки книги, батько відомого філолога Ореста Ткаченка Борис брав участь у створенні українського правопису у 1928, а у 1933 році його визнали націоналістичним, а упорядників розстріляли.

>>Тоді було утворено низку комісій, які перевіряли, які власне знищили всю працю мовознавців 20-х років, дуже важливу і лексикографічну

Это которые т.н. "харькивськый правопыс", "иньші", "Етер, Клясичний, Бльок", да?

Которых "Агатангел Кримський вважав поступки галицькому правопису спекуляцією та політичним заграванням Скрипника із галичанами"

>>дослідник лінгвоциду української мови

Уууээээыыыы)))
Это она, наверное, про то что на современном украинском ТБ происходит, да?

http://gn.org.ua/in_ua

В январе 2009 г. киевский журналист Ю.В. Шеляженко направил в Институт русского языка РАН "Информационный запрос" "О правильности употребления предлога "в" с географическим названием государства Украина в соответствии с грамматикой русского языка"

.....

Предлог "на" встречается в относительно немногочисленных сочетаниях: на Орловщине, на Брянщине, на Украине. Именно форма на Украине являлась единственной нормативной до 1992.

Но в 1993 Правительство Украины потребовало признать нормативными для русского языка варианты в Украину (соответственно из Украины). Это, по мнению Правительства Украины, позволило бы разорвать неприемлемую для независимого государства, этимологическую связь конструкций "на Украине" и "на окраине", отражающую, с точки зрения патриотически настроенных лингвистов, великодержавное пренебрежение со стороны России и русских.
Украина, таким образом, получила бы лингвистическое подтверждение своего статуса независимого государства, а не подчиненного региона
-------------------------------------

Это, по мнению Правительства Украины, позволило бы разорвать неприемлемую для независимого государства, этимологическую связь конструкций "на Украине" и "на окраине"

Комплексы, как они есть.)))

Я так думаю, что суть всего этого кипиша в комплексе неполноценности и провинциальности. Слово "Украина" произошло от "окраина" и это не нравится тем кто страдает центропупием.
Будь моя воля, я бы вернул название Русь. НА РУСИ - так и останется "на", зато комплексовать повода не будет.
И не надо в укрофобстве и русофильстве обвинять, это не при чём.

Більшість українських дослідників вважають, що слово «Україна» походить від слів «країна» або «край».

" в укрофобстве" - у чому?

Страна, которую назвали Страна? Опять рекурсии ???)))
Странно это )))

Вам написано від чого пішло слово "Україна"!

Зазвичай краЇни мають якусь назву, ніхто не називає їх Країна. Є ж потреба в ідентифікації. Тому ця версія довіри не викликає.

О, Боже, я Вам написав від чого пішло слово "Україна".
Україна — топонім у Східній Європі. Вперше згадується в Київському літописі під 1187 роком. Пов'язана зі словом «Україна», що в літературних і історичних пам'ятках 12 — 15 століття імовірно означало свою землю, рідний край. Аналогом є німецьке слово Inland (Вкраїна), яке означає внутрішня, своя земля. Такoж є припущення що назви Таврика, Скіфія, Русь, Україна є семантичними двійниками й означають «Край/Країна Тура/Бика»

Не буду спорить насчёт происхождения слов, я не спец в этих вопросах. Но ясно, что ассоциируется с "окраиной", и проблема именно в этом.

У Вас? У мене слово "Україна" асоціюється з назвою держави/країни Україна.

Если б у вас таких ассоциаций не было, то не было бы и проблемы в/на. Было бы как Termytos-у фиолетово. Тем более, что в литературе встречаются оба варианта.

Поясніть чому до інших держав/країн вживається прийменник "В", а до України "на"?
Мені здається прийменник "на" вживають прихильники того, що Україна це частина Росії, наприклад Закарпаття, Волинь частини України, від так слід говорити на Закарпатті, на Волині, тому й кажуть вони "на", а не "в".

Хватит самому себе е**ть мозг.
НА Руси, НА Ямайке, НА Кубе,... говорят, и проблем из этого не делают.

А хіба Україна це острівна країна?

а Русь?

Хіба зараз існує Русь?

в языке - да

Це як ?

>>Мені здається прийменник "на" вживають прихильники того, що Україна це частина Росії

http://toloka.hurtom.com/photos/1110180753421017_f0_0.jpg
Львив, 1905 р.
И туда Сталин дотянулся, проклятый!!!

Або від не знання!

Шевченко тоже неуч был, да?

Я так не казав, але було що й він вживав слова, які не характерні для української мови наприклад:
"Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо ЛУЧЧЕ одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на бога!"

Мені абсолютно пох@@й, як говорити. Я що, недонаціоналіст?

Так. Ви - недостатньо свідомий. Це треба негайно виправляти.

В Україні і на Україні

Ще за радянських часів багато хто цікавився, чому чуємо й читаємо в Росії, у Франції, в Англії, у Вірменії, але на Україні. Після того, як наша Батьківщина відновила свою незалежність, в офіційному вжитку запанувала форма в Україні. Проте окремі громадяни її не сприймають і вишукують різні підстави, аби повернутися до старого — на Україні.

Треба сказати, що в народній творчості і в красному письменстві вживані обидві форми: на Україні і в Україні. Напр., у Т. Шевченка: «Серед степу широкого на Вкраїні милій», і «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну». Якому ж варіантові слід віддати перевагу? Свого часу це питання глибоко дослідив великий знавець української мови Іван Огієнко. Ось що писав він у статті з промовистою назвою «В Україні, а не на Україні»:

«Коли говоримо про докладно окреслену територію, як закінчене ціле, або про самостійну державу, тоді завжди вживаємо прийменник в чи у (а не на): в Австрії, в Америці, в Румунії, у Франції, в Польщі, в Росії і т. ін. Що ж до прийменника на з місцевим відмінком, то його вживаємо при географічних назвах на питання «де» тільки тоді, коли територія, що про неї йдеться, не окреслена докладно, не самостійне ціле, тільки складова частина якоїсь держави: на Поділлі, на Полтавщині, на Київщині, на Волині, на Буковині… До непродуманих традиційних форм належить і вислів на Україні, що має в нас прецікаву історію… Цілі віки ми чули то na Ukrainie (від поляків. — О. П.), то «на Украине», а тому й защепили собі це «на Україні» як своє власне, зовсім забувши про його історичне походження й не відчуваючи, що це власне «на» — болюча й зневажлива ознака нашого колишнього поневолення… Стара наша Русь чи Малоросія складалася з кількох частин: Галичина, Волинь, Поділля, Україна (головно Київщина). Хто слова «Русь» чи «Малоросія» вживав на означення цілого народу, для того Україна була тільки частиною; це, скажемо, завжди бачимо в XVII—XVIII віках, наприклад, в універсалах Богдана Великого або в літопису Величка й ін. Україна мислилась тоді частиною цілого народу, Руси, а тому вираз на Україні був нормальний…

Але вже за старих часів дехто розумів Україну значно ширше, а тому й писав в Україні… Шевченко у своїх творах звичайно мислив Україну як назву для всього нашого народу, а тому й уживав на питання де місцевого відмінка з прийменником в: У нас в Україні старий Котляревський отак щебетав. Було колись в Україні лихо танцювало. На весь світ почули, що діялось в Україні. Виріжуть гайдамаки ворогів в Україні. Сю ніч будуть в Україні родитись близнята. Мені однаково, чи буду я жить в Україні чи ні; також на питання куди: В Україну ідіть, діти, в нашу Україну. Сини мої, летіть в Україну. Линуть в свою Україну тощо… Але звичайний традиційний погляд, що Україна — то частина другої держави, несвідомо захоплював і Шевченка, чому й він нерідко писав на Україні, на Україну… Мусимо змінити стару граматичну форму й уживати тільки в Україні, в Україну, викинувши остаточно з нашого вжитку граматичну ознаку нашого колишнього поневолення» (Рідна мова. 1935. Ч. 2. С. 67—72).

Отже, основною (а в офіційному мовленні єдиною) формою є в Україні. Проте не варто виправляти фольклорних та літературних творів, де з історичних причин уживаний вислів на Україні.
Олександр Пономарів. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник. 2-ге вид., стереотип. — К.: Либідь, 2001. — 240 с.