Її величність

Перша зимня сесія на першому курсі. Згадали? Здавалося всесвіт налаштований проти тебе. Адже нормальні люди святкують новорічні і різдвяні свята, а ти в гуртожитку намагаєшся щось вицупити з позиченого конспекту, або ж з розумно написаної професором книжки. Між іншим додам, що й  конспект, здається, писав той же професор. Короче - матеріал в голову не лізе. Писати шпори чи «бомби» впадляк. Щоб розвіятись мандруєш гуртожитком по таких як і ти жертвах завтрашнього іспиту. Тим самим настрій вбиваєш нанівець – ті зубрили знають все!!! Пля... за що мені такі муки? Вдома трощать шинку з ковбаскою, гарцюють на дискотеках... Хоча щодо останнього, то тут брешу – дискотеки кімнатного формату проходили цілодобово у старшокурсників, але ж то еліта, цвіт нації, бомонд. Звичайно можна було б потрапити і туди, збігавши за «акцією» - (дві пляшки горілки сумнівної якості по ціні однієї) до найближчого магазинчику. Але перспектива зустрічі з «мєсними» таки схиляє до думки про навчання.

Під час дідько знає якого вже перекуру на кухні зустрічаєшся з елітою, цвітом нації та бомондом. З твого вигляду компанія розуміє, що в тебе завтра *ОПА. Ввічливо стріляє практично всі цигарки і починає заспокоювати, що всьо буде пучком, мол, перший курс, а тим паче контрактника, не виганяють на зимній сесії, а прєпод – офігєнний чувак. Головне зайти в першій п’ятірці – він таких поважає і оцінку ставить на бал вищу. Але найголовніше -  покликати її величність ХАЛЯВУ!

Ритуал має дещо кабалістично-слов’янське забарвлення з жертвопринесенням. Від кабалістики звісно мало, але ж словосполучення яке вийшло:). Від слов’ян – власне саме поняття «халява», жертовним даром виступає цукор. «Білою смертю» ти посипаєш заліковку, висовуєшся з кватирки і нелюдським голосом тричі волаєш: «Халява, прийди!» І все. З чистою совістю лягай спати, але поклади під подушку хоча б конспект чи підручник. Скажу, що зустрічав інтелектуалів, які спали щонайменше на        8-ми томах «Історії» Грушевського(!)

Зранку не забудь про табу – гоління. Не знаю яким чином щетина впливає на інтелектуальні здібності, однак її краще прибрати звечора. Яке ранкове табу у дівчат – я так і не дізнався.

До аудиторії в числі перших п’яти святих мучеників потрапити важко, але реально.

І ось промугикавши щось на кшалт молитви, тягнеш білет. Дух забиває від прочитаного змісту питань, в животі гурчить – зранку в рот нічого не лізло, та й конспект норовить вилетіти з-за ременя.

Сідаєш і знову офігіваєш, що вже є бажаючі відповідати без підготовки. Тут тебе пробиває на каліграфію. Запаморочливо красивим почерком ти на листочку виводиш номер білету, переписуєш питання.

Бесіда екзаменатора і добровольця здається тобі чимось надприроднім. Але поступово шок проходить і ти чуєш знайомі слова – ура! У тебе схожі питання.

Зір, слух, навіть дотик зараз максимально загострені – хаотично записуєш (куди пропала каліграфія?!) виступ колеги, але, на жаль, викладач, вдоволений відповідями, зупиняє його. Ти знову в шоці, оскільки, запис розшифрувати нереально. І тут – хвала богам! Екзаменатора викликають до деканату!!! Блискавично витягаєш прихований конспект, вичитуєш його зі швидкістю п’ять сторінок за секунду і вчасно пхаєш «рятувальника» в штани. Тепер ти – кум королю. Наступна твоя черга. Хода від стегна, відмашка руки, погляд впевнений, дурнувата посмішка. Твою доповідь вислуховують спокійно і... ставлять додаткове питання. І це ж треба щоб це було тим, що вчора осилив на одній сторінці з розумної книжки!

І ось втрачається цнотливість заліковки під поскрипуючим пером викладача, виблискують під сонячним промінням на її сторінці діаманти - маленькі кристалики цукру;)...