ДорогенькаОценка: 3.1/5 Голосов: 11 |
Кепсько, браття і сестри,кепсько... Чи то мокра, як сльози погода впливає на мої ніжні нерви, змушуючи мене саму плакати по закуткам, чи то, що зараз мною намагаються керувати всілякі ідіоти, які дупля не ріжуть в справі, чи той факт, що справа мого життя, яка в дикій агонії конала останні півроку нарешті рухнула... але ж як кепсько... душа горить, градус емоцій раз за разом шкалить...
Час від часу просто кричати охота... Але маємо, що маємо. Самі на то заслужили. Самі обрали свій шлях.... шлях баранів. І впевнилась, що коли не іти тим шляхом, то поволочуть... сракою по асфальті. Не дуже приємно, скажу Вам, шановні.
Хочеться стати холодною, аж щоб холодом обпікати... Втратити всі емоції, почуття і відчуття. Перестати функціонувати. На деякий час. А потім проснутись і... піти далі, як ні в чому не бувало... бо як не підеш, то поволочуть.
А потому советую тебе: подними руки высоко вверх, глубоко вдохни то, что у нас вместо воздуха, резко брось руки вниз (только чтоб не отпали) и на выдохе выкрикни:
- А пошло бы оно всё нах!!!
Это перезагрузкой называется по-современному... )))
Удачи!
Посмейтесь на ними, убогими:
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=4CYqw4s6XF8#!
Веб камера есть?
http://otvet.mail.ru/question/12799720
а щодо посту - 47 кг. важу, куди постити? здохну на дорозі десь від того, що листком, який впаде мені на голову і пришибе)
тоє... на тортик? куди іти?
там віртуально до тортика чайок додайте, щоб я всухомятку не давилась