Моя нетвереза країна

"Дай!", - кричить малеча і тягне до себе бокал із пивом... Пиво смакує краще, ніж яблучний сік...

Жадібно вдихає сигаретний дим... Сигаретний дим краще, ніж свіже повітря...

Біля сільського клубу, в Богом забутому районі, де люди не пам'ятають, як виглядає гривня, зібрались біля десятка школярів. Ніч. Вже темно. Галька - "Яловка", завклубом, благополучно заснула на кріслі... Дітвора дістає трьохлітрову банку бурячихи, від якої зранку гичка із рота росте... Із закусі - зелені яблука та огірки. Копчений сир "косічкою" тут не цінять, бо обжерлись - в кожного другого мати працює на заводі, де ці сири роблять.

Халепа - немає стопки. Вихід із ситуації є - в кущах, після позавчорашньої п'янки валяється пластиковий стаканчик. Знаходять. "А всьо равно спирт вбиває всі бактерії!". Сполоскують смагою.

Комусь, здається, недолили. Малеча грається в українську народну гру "Бились всі, кому невпадло". Біжать стурбовані мамки та ображені татусі - дітки граються без них! Грається все село.

Мамка оглядає своє чадо, заспокоюється і... як не дасть ломакою по горбу... Не диво, що біля клуба всі кущі під корінь спиляли. Але мамкам не лінь збігати на край городів за виховним інструментом.

Батьки помічають половину банки "мирової" і по кругу пускають той самий стакан...

Прим. автора.

Розповідь основана на реальних подіях.

Так, це моя країна.