Останнім часом жінками проїхалися багато чоловіків: від Дмитра Табачника до Юрія Андруховича.

Народний депутат Андрій Шкіль намагається на законодавчому рівнізаборонити аборти; народний депутат Володимир Литвин прорік, що згідно з християнською ментальністю "чоловік – це вища істота, тому що жінка створена була з ребра Адама. Відповідно вона вже стоїть на нижчому щаблі". Таке враження, що обидва пани вдають з себе Папу Римського або щиро думають, що вони ним і є.

Хочеться сказати кілька слів. Від імені жінок. Про нас і не тільки.

Так, ми продаємося, бо гідного покупця легше знайти за гідну роботу. І не факт, що на цю гідну роботу нас не найме потенційний покупець, котрому забажалося заощадити власні кошти, і користуватися нами в усіх сенсах за рахунок фірми.

Так, ми – стерво, бо нас звільняють та кидають першими. Поняття стерво давно втратило свій лоск та характерність, це явище перетворилося на буденний засіб самозахисту.

Так, ми маніпулюємо, підлаштовуємося, зраджуємо, ми вродливі але невибагливі, бо життя помістило нас у середовище з такою шаленою конкуренцією, що завдяки цьому найжалюгідніший чоловік може забракувати жінку через те, що в неї замалі груди, завузькі губи або затовстий зад.

Так, ми експлуатуємо власну сексуальність, бо для більшості чоловіків вона більш зваблива та зрозуміліша за чесність, вірність, домовитість, кмітливість, розум та почуття гумору тощо.

Так, ми полюємо на чоловіків-іноземців, але не тільки і не стільки через те, що вони – заможніші за співвітчизників. Просто вони менше балувані та серед них трапляється більше таких, хто вміє цінувати чесність, вірність, домовитість, кмітливість, розум та почуття гумору тощо.

Так, ми шукаємо кращої долі для себе та своїх дітей, тому часто кидаємо їх напризволяще і гаруємо в Європі, щоб чоловікам було на що пити вдома та жалітися на важку долю іншій жінці.

Так, ми псуємо дітей, бо крім того, що ми їх народжуємо, ми часто і підіймаємо їх самотужки, і в нас немає часу на усвідомлення власних помилок, бо діти та ціни швидко ростуть.

Так, ми галасливі, метушливі та примітивні, бо якщо будеш жити спокійною, тихою та складною – вірогідно будеш жити сама. Такою, ймовірно, будуть захоплюватися та брати за взірець, але за дружин хапатимуть інших.

Але, саме ми, коли нас скидають з возу, щоб кобилі було легше, тягнемо і віз, і кобилу і всіх, хто там вже сидить, а також, тих, хто туди згодом заскоче.

Саме ми живемо довше за чоловіків не тому, що більше бережемося та уникаємо складнощів, а тому, що тільки ми можемо далі тримати на собі родину, як би важко нам не було.

Саме ми здатні на жертовність, героїзм та самопожертву, бо часто не вміємо інакше. Правда, від цього багато хто страждає, ми – найперші.

Саме в наших руках букет троянд стає потужнішою зброєю та символом, ніж палиці та пістолети в чоловічих руках.

Саме з нас вийшов би надзвичайний Юлій Цезар, бо змалку ми займаємося кількома справами одночасно і не хибимо, бо в нас не буває другого шансу.

Ми толерантно ставимося до тих, хто має слабкості, особливі потреби та є інакшими.

Ми розуміємо важливість соціальних проектів та розвиваємо їх, бо здатні відчути себе в будь-якому віці, ролі, статусі, шкірі.

Ми не боїмося експериментувати в житті та сексі, і за своєю природою залишаємося більш оптимістичними.

Нам легше навчитися чомусь новому, радикально змінити сферу діяльності на зовсім іншу або геть непрестижну, ніж пафосно нити через те, що нас гідно не годує щось старе, хоча всі нам зобов’язані, тому що ми – генії.

Ми вміємо домовлятися. Ми вміємо кохати. Залишаємося ніжними та беззахисними, тонкими та дзвінкими, чуйними та здатними на прощення та розуміння, хоча якраз це потребує найбільших зусиль.

Ми більш відповідальні, ініціативні, сміливі. І це, певне, природно. Зрештою, саме Єва зробила першу в історії людства пропозицію. А він просто чекав, а може й думав, яке ж вона хтиве, безсоромне, пустомельне та звабливе стерво. А може, просто кохав та вірив.

Фото Олени Ведмідь