Тягнибок рейдерськими методами захопив партію з середини, «поз’їдав» всіх засновників і став «царем і богом»

Сьогодні на Прикарпатті, як зрештою і в Галичині, змінюються симпатії виборців. Ті люди, які віддавали в минулому перевагу таким політичним партіям як Рух, КУН, «Наша Україна», ПРП, тепер різко змінюють свою позицію і знаходять нові політичні уподобання. Виборці помаранчевого спектру все більше схиляються в бік нової політичної сили - партії ВО «Свобода» та її лідера Олега Тягнибока. Як створювалася ця партія, зокрема на Прикарпатті, дізнаємося в одного з її засновників і колишніх лідерів - Тараса Боднара. Зараз пан Боднар очолює Івано-Франківську обласну організацію «Поклик Нації». 

- Розкажіть, будь-ласка, про те, хто і як створював партію «Свобода» ?

- На сам перед скажу що з початку, в 2001 році, була створена Соціал-націоналістична партія України. При її витоках стояли Андрушків, Криворучко. (Юрій Криворучко - 83 номер виборчого списку блоку Віктора Ющенка «Наша Україна»). Олег Тягнибок прийшов уже пізніше. Владу над партією він отримав в 2004 році, коли став її головою. Тоді ж він моментально змінив назву партії на ВО «Свобода». Що цікаво, статут партії вже за нього змінювався близько семи разів, кожного разу урізуючи права членів і збільшуючи права голови. Поступово Тягнибок рейдерськими методами захопив партію з середини, «поз’їдав» всіх засновників і став «царем і богом». Зараз практично не можливо зняти Тягнибока з голови партії, навіть якщо більшість членів партії були б проти нього. Так само, рейдерською атакою була захоплена й Івано-Франківська обласна організація партії ВО «Свобода».

- Що саме Ви маєте на увазі під словом "рейдерство”, коли кажете про політику?

- У вересні 2006 року керівники партії зі Львова зібрали нашу Івано-Франківську міську партійну організацію, повідомивши нас, членів та активістів, тільки за день. Там, на так званих «зборах», ми побачили представників інших політичних партій та рухів, зокрема Олександра Сича (КУН), Руслана Марцинківа («Наша Україна») Юрія Солов’я («Громадський Форум»). Всі 25 місць у залі зайняли власне ці люди, ми ж (близько 50 членів партії) вимушені були стояти попри стіни. Перед нами виступив сам Тягнибок і запропонував розглянути пропозицію від Олександра Сича і його команди - поставити головою міської партійної організації їхню людину. Причому, ні Сич ні його люди членами партії тоді ще навіть не були. Ми пробували заперечувати й протестувати, але Тягнибок заявив: буде так як він сказав. Почалися сутички, ми спробували повиносити «чужих» із зали. В результаті, оголосили перерву в «зборах» на невизначений час. Через тиждень Олег Тягнибок приїхав до мене додому, пропонував мені місце у списку, щоб я тільки не створював проблем. Він роз’яснював мені, що треба негайно прийняти людей з КУНу та НСНУ для того, щоб використовувати їх фінансові та організаційні можливості.

Вже згодом ми почули, що Тягнибок призначив О.Сича головним партійним ідеологом. Як можна ставити людину на відповідальну посаду в партії, коли він навіть елементарно не пройшов три місяці кандидатського партійного стажу? А вже після виборів до Верховної Ради 2007 року відбулася обласна партійна конференція в приміщенні «Просвіти». Так само зібралися люди з КУНу, з інших партій, а нашим активістам навіть не видавали мандати. До речі, мандати тоді виписували члени молодіжного КУНу. Таким чином конференція була фальсифікована, в результаті чого дійшло до бійки. Сам Тягнибок весь час сидів і мовчав. В той же день ми заявили про вихід із партії, а з нами вийшли одночасно ще дві районні організації і частина франківської міської організації. Згодом, нові керівники повиключали з партії наших старих активістів.


- Виглядає так, що люди колишнього мера міста Івано-Франківська Зіновія Шкутяка, вирішили забрати у вас партію, і покинули лоно «Нашої України», щоб переметнутися під новий розкручений бренд?


- Звичайно, така думка виникає у будь-кого, хто розбирається в місцевій політиці. Справді це люди, які працювали в команді Шкутяка й продовжують працювати тими ж методами. О. Сич в березні 2007 року на одних з обласних зборів заявив, що третю частину місць у списках треба буде продати. Він також повідомив, що у них вже є одна людина, яка платить щомісяця тисячу доларів, а також має надати офіс для партії та оплатити роботу партійного секретаря… 

- Так це ж звичайна практика в партійному будівництві…

- Може й так, але як це робиться і за рахунок кого й чого? На горі Яворина, коли відбувалася «чорна рада» (де до речі О. Тягнибок зробив свою політичну кар’єру), ми підготували йому, як голові партії, подання на всіх осіб, які дискредитують партію, але він сказав: «сховайте ті папери, щоб я їх не бачив».

- «Кар’єра» – це ви маєте на увазі те, що на Яворині пролунали антисемітські заяви, за що врешті Тягнибока виключили з фракції «Наша Україна» у Верховній раді?

- Так. З приводу цього було чотири суди і Тягнибок виграв всі ці суди за рахунок хорошого адвоката, який доказав в ході судових засідань що слово «жид» не є образою, бо якщо так, то треба заборонити Франка, Шевченка, Лесю Українку.

- Окремі партії помаранчевого спрямування ширять чутки про те, що ВО «Свобода», відбираючи голоси у них на виборах, отримує за це фінансування від Партії регіонів. Чи це так?

- Не буває диму без вогню. Раніше колишній голова нашої партії Ярослав Свалеба завжди дивувався стосункам Олега Тягнибока з паном Леонідом Нетудихатою, коли той ще був депутатом Верховної Ради. А якщо зважити на те, що Л.Нетудихата є людиною Клюєва, а Клюєв - це регіони - то все може бути. Крім того, Тягнибок також часто їздить в Америку та Канаду й, зрозуміло, що він доїть українську діаспору; власне «доїть» - це слово тут якраз підходить В нас є прислів’я, що ласкаве теля дві корови ссе ( і то як мінімум). Коли йшлося про залучення О.Сича, як заступника голови ОУН (Бандерівського спрямування), то мабуть йшлося і про гроші української діаспори і гроші напевне не малі. Крім того, «кунівці» кажуть, що не пробачили О. Сичу його зраду й досі.

- Виборці «Свободи» не дуже переймаються тим, в кого їхні лідери беруть гроші: головне щоб тільки проштовхували українську національну ідею…

 - Ідею можна по різному проштовхувати. Але нам такі методи не підходять. Коли Тягнибок робить якісь антисемітські заяви, то варта лише подивитися на символ партії - три складені пальці, які згідно єврейського талмуду є символом юдейського семисвічника. До речі, автором цього партійного знаку є Левко Мартинюк, один з заступників Тягнибока з піару. В інтернеті можна відшукати його фото й побачити, що за зовнішністю він ідентичний з відомим Львом Троцьким-Бронштейном, та так, що й не відрізниш. Коли О.Тягнибок виступає проти секс меншин, то в центральний комітет входить людина, навіть з неукраїнським призвіщем, який насправді є представником гей-спільноти і навіть того не скриває. Коли Тягнибок заявляє, що в партії не можуть бути люди, які в радянські часи працювали на відповідальних посадах в комсомолі, то достатньо відкрити партійні списки «Свободи» і знайдете там багатьох людей з комсомольським минулим. Весь цей антисемітизм, гомофобія - це провокації. А провокації - це методи роботи спецслужб. От тільки спецслужб яких країн - треба поцікавитися.

- Отже ви назитиваєте дії ВО «Свобода» провокативними?

- Подумайте самі: в Заболотові (Снятинський район, Івано-Франківської області) представники «Свободи» обкидали яйцями пам’ятник польської графині Потоцької. Що це було? Це була свідома провокація. Вони знали, що в польському сеймі через 10 днів мало відбуватися слухання, ініційоване народною селянською партією Польщі про геноцид поляків на Волині. Польські парламентарі вимагали від України компенсацій. Потім це питання було направлене на розгляд в Європарламент. Так от, провокація з тим пам’ятником підлила тільки масла у вогонь. А кому це було вигідно - полякам і росіянам.

- Щоб там не було, але ж кількість сим патиків "Свободи” все-таки збільшується…

- Важко сказати чи правда чи ні, бо власне одним із наших звинувачень проти О. Сича в 2007 році якраз і було те, що він подавав завищені рейтинги партійному керівництву. Ми звичайно розуміємо, що виборцям можна давати вищі рейтинги, щоб вони краще голосували, але вводити в оману лідерів своєї партії не припустимо.

- Ви очолюєте обласну громадську організацію «Поклик нації» в чому ж полягає ваша діяльність?

- Ми робимо те, що нам забороняв робити О.Тягнибок. Зараз Тягнибок і його ідеологи піднімають питання реабілітації УПА – це вже стара тема, яку ще з 1989 року піднімають всі партійні організації правого спрямування: за неї ніхто не посадить і не звинуватить. Ми ж пропонували підтримати дивізійників СС «Галичина». Ми твердимо, що дивізійники були патріотами України, які не брали участь в каральних експедиціях. До речі, Тягнибок скрив у біографії одного з кандидатів від «Свободи» Ореста Васкова, що той колишній дивізійник, який пішов в УПА з рядів СС «Галичини», коли його дивізія потрапила в оточення. Чого ж Тягнибок соромиться цієї теми? Коли ми проводили в Івано-Франківську акції на підтримку вояків дивізії СС «Галичина» - отримували попередження з Росії про те, що ми не в’їздні в Російську Федерацію. А коли відкривали пам’ятник дивізійникам під Бродами, то Тягнибока взагалі прогнали й не дали йому слова. Причому там, на його ж Львівщині, люди зустріли його таким благим теплим матом, що навіть було дивно. Я цікавився у львів’ян відносно цього інциденту, так вони казали, що коли просили на цей пам’ятник грошей в О.Тягнибока, то той сказав, що сам шукає спонсорів для своєї діяльності. Та ще більш дивніше було те, що на другий день вийшла стаття в журналі «Кореспондент», де писалося про те, що О.Тягнибок звернувся до президента з вимогою признати героями України дивізійників з СС «Галичини». Мене тоді шляк трафив, бо ми мали стільки проблем. Лише в Інтернеті було 165 статей про те, що ніби то ми їздили з «есесівцями» на бронетранспортерах і закликали бити рускоязичноє насєлєніє. А причому ж тут Тягнибок взагалі? Ми проводили 31 серпня 2008 року символічне спалення книжок антиукраїнського змісту в Івано-Франківську. Це ми фактично взяли на себе роботу СБУ, адже в кожній тій книжці публікувалися речі направлені на підрив української державності. Крім того, ми спакували частину тих книг в коробку, яку придбали заздалегідь, це була коробка з надписом «водка - русский стандарт» і підписали її на ім’я Президента Російської Федерації Медвєдєва, а в дужках (Путіна). Тоді відправили все це поштою в Кремль за 130 гривень, і тільки пізніше дізналися, що можна було відправити пакунок за рахунок одержувача. Шкода на них було гроші навіть витрачати.

- А відповіді з Кремля поки ще не надходило?

- Поки що ні. А от ще одна тема: ми плануємо зібрати перший в Україні круглий стіл присвяченій темі іноземних студентів. У нас в місті (думаю, що й не тільки тут) студенти, вихідці з країн «третього світу» влаштовують бійки, ведуть себе агресивно, а коли приїжджає наша міліція, то чомусь забирають наших хлопців. Ми хочемо розглянути питання про порушення громадського порядку студентами арабського походження. Подумайте собі, до чого вже доходить: йде викладач університету з молодою дружиною, до неї підходять два «ескімоси», хапають жінку за руку і кажуть «коза, пошлі с намі». Це вже вища міра наглості. А що вже казати про те, що так звані іноземні студенти замішані часто в поширенні наркотичних препаратів, венеричних захворювань, тощо. Це, по суті, - нелегальна еміграція. Таких студентів виганяють з вузів, а депортувати їх не можливо, бо посольств країн, з яких вони приїхали, у нас немає. Тому наші власті закидають їх на російську територію, де згодом росіяни відбирають у них паспорти і присилають їх знову нам, мовляв: ото сидіть і живіть там. До речі, вони входять в злочинні стосунки з нашими хохлами і ті починають їм робити запрошення для відкриття віз і для їх легалізації в Україні. Так ось ми пропонуємо вирішувати це питання. В Москві в осіб з певною зовнішністю вимагають пред’явити паспорт і реєстрацію, а в нас нічого подібного немає. Тому в нас вже не розберешся, хто студент, а хто просто нелегал.

- Так ви хочете, щоб в Івано-Франківську запровадили реєстрацію?

- Не тільки в Франківську, але й в усій Україні.

- А з якими політичними силами ви співпрацюєте ?

- Зараз ми виступаємо проти всіх. Зрештою, як можна об’єднуватися з партіями, які просять правоохоронні органи порушити проти нас кримінальну справу. В червні минулого року на засіданні громадських організацій, я, оцінивши бездіяльність нашої міської ради, сказав, що «було БИ непогано, щоби під стінами нашої адміністрації поставили три шибинеці, на яких щодня міняли БИ депутатів». Так от «нашоукраїнці», регіони, БЮТ і комуністи написали заяву в СБУ, в міліцію, в прокуратуру, щоб мене притягнули до кримінальної відповідальності. В прокуратурі добряче поморочили голову, хоч я і пробував розказати їм про свободу слова і про демократію. Пробували шити мені 250 статтю – «заклик до масових заворушень та тероризму», а також ще одну статтю «про погрозу життю держслужбовців». Щоправда згодом, за відсутністю складу і мотивів злочину справу закрили.

- Отже ви дієти виключно самостійно? 

- Чому ж? - ні. Ми співпрацюємо з різними організаціями. Нещодавно ми заснували франківський кінофестиваль «Карпатські роси», співзасновником якого виступають мер Івано-Франківська та ректор Прикарпатського Університету, а також людина мистецтва Михайло Іллєнко (брат Юрія Іллєнка). Це буде постійний у нас фестиваль українського любительського кіно. Працюємо для українського народу, заради того, щоб ми українці жили достойно й гідно.

Інтерв’ю записав Андрій Мева, Івано-Франківськ, «Остров»