ПРОМОВУ. І не тільки...

       Загострене відчуття справделивості, напевно, з"явилось приблизно тоді, коли я вперше побачила світ. Та і виховання, певно, далося взнаки. Я НЕ можу змовчати чи проігнорувати сам факт несправедливості. Я завжди була на стороні, як це не високопарно звучить, правди. Мене нудило від блазнів-відмінників у школі, нудило від жополизів-лицемірів-колег, мене нудить від наших брехунів-політиків, при чому я не роблю відмінності між партіями. Як кажуть, у сім"ї не без вилупка. Мене дістало бидло, яка вважає себе великою і впливовою людиною...і дозволяє собі крити матом жінок, будучи при цьому явно неправим і не провокованим на грубість...
       Всередині, наче розпечена лава, піднімається обурення і злість. З вух виривається дим, обличчя червоніє і тіло починає тремтіти. (Це якби я була мульяшним героєм). Насправді лише очі віщують швидке торнадо... Так я реагую на очевидну брехню, зокрема на утиски в Україні російської мови... Взяти хоча б наш Житомир. Де утискають "великий российский"? Кому впадло заповнити документи українською? Чому живучи все життя в Україні не вивчити хоча б необхідний мінімум? Чи за кордоном так само "качати права" і добиватися статусу регіональної російської мови, скажімо, у Франції чи Іспаніїї, Греції си Португалії, Англії чи Штатах? І чому високопосадовці за час свого прем"єрування чи президентства досі знущаються, принижують і гвалтують українську мову? Невже так важко вивчити чи навчитися хоча б розмовляти? Таке враження, начебто вони це роблять спеціально... І якщо вже зайшла мова про мови, то чому у Криму не надати статусу регіональної кримсько-татарській мові - там більше 10 % населення кримські татари? Чи в Житомирській області надати статусу регіональної мови, наприклад, польській та івриту. Не секрет, що поляків та євреїв у нас предостатньо. Але вони чомусь поважають державну мову і не гірше за самих щирих українців нею розмовляють. То чому, скажіть мені, люди (українцями не повертається язик їх назвати) ВСЕ ЖИТТЯ прожили і продовжують жити в Україні і не можуть (читай не хочуть) зрідка заповнити документи українською. Ах, так, вони не вважають її рідною, і вважають себе россєянами. То постає питання, чому вони і досі тут? Але ТАМ вони не потрібні, а ТУТ можна вважати себе КИМОСЬ, тіпа вища нація... То хто такі нацисти?
       Питання, звісно, риторичні. У кожного знайдуться власні відповіді, адже всі люди різні, з різними поглядами на світ, на життя і на мову... Однак, будьмо щирими і чесними - державна мова у нас одна. Її ти можеш не любити, але знати зобов"язаний. І не потрібно спекулювати мовними питаннями, коли в державі є набагато серйозніші проблеми...