Іуда теж мав фінансові труднощі!

Тум-бала, тум-бала,

Тум-балалайка.

Шлім-балалайка, тумбалалай…

(Пісня про російську балалайку, але може по-палестинськи…?)

Хто такий музикант Балалай, ніхто не пам’ятає, але знають хто грає на балалайці! Як відомо, найскладніше грати на роялі – там звуки бувають тихіші і голосніші, звідси – піаніно половина рояля, а баян – четверть, гітара – це вже не баян, але ще й не балалайка…! Тому, що до балалайки потрібні ще й ложки, при чому – дерев'яні.

            Порівняємо.

            Обком комсомолу.

            Комсомолець – це ще не кандидат в комуністи, але вже й не піонер, «за віком». Є вступний іспит – потрібно назвати 3 – 5 членів «Молодої гвардії» по Фадєєву, прочитати напам’ять текст «Інтернаціоналу», а якщо з переляку забувся, потрібно назвати яка справжня фамілія Лєніна. Далі – вручають квиток і значок. І всьо. Де можна стати комсомольцем? – А де хочеш? – В школі, армії, на заводі, і навіть в колгоспі. Головне, що ти хочеш внески сплатити і …платити. Далі, за рекомендацією двох «членів», стають «кандидатом» і, через пару років, «справжнім» комуністом, знову ж таки, завдяки двом «членам».

            Можна похвалитися: я став комуністом в тридцять, а я в двадцять п’ять, а я ще в армії – у двадцять!!! Далі з тих, хто не курить, не п’є, акомпонує в хорі, грає в волейбол або на балалайці відбирають кандидатів до ВПШ (Висшої Партійної Школи), як правило, на філософський і журналістський відділи. Журналісти, звичайно, описують рух до світлого майбутнього і різні злочини, а філософи – керують державою і виганяють з партії. А як?

            А дуже просто!

            Через парткоми і виконкоми. Парткоми віддають накази виконкомам – та й усе. Просто і ясно, як на дошці пошани і в стінгазеті «Вони позорять наш колектив». Країна ж працює просто – що робили до революції, те й роблять – лише є парткоми і виконкоми. Імперіалісти в США і Англії роблять те ж саме, просто немає ні парткомів, ні виконкомів. Ні тобі дошки пошани, ані стінгазети. Думати нашому жителеві немає над чим – в магазині два сорти кави (розчинна і в зернах), два сорти чаю – грузинський і азербайджанський. Зарплату потрібно віднести на книжку в ощадкасу, бо комуністам потрібно купити зброї для всього світу, а купиш цеглу чи ліс – прийде ОБХСС (Отдел Борьби с Хищениями Социалистической Собственности), все одно віднесеш. В країні, як і в Іуди – фінансові труднощі, через них потрібно голодувати або будувати БАМ (Байкало-Амурська Магістраль), піднімати цілину чи пускати ракети в космос. І ще воювати – то японці нападуть на Монголію, то фіни на Карелію, то душмани на Афган … .

            Але що було б, якби Гітлер помер в 38-му р., якраз перед війною. Був би він національним героєм чи ні? Як відомо, фюрер хотів побудувати фашизм, при чому був соціалістом, і при чому – національним. Франко і Муссоліні називали себе фашистами, при чому в обох країнах – і в Іспанії, і в Італії були монархії, але вони будували фашизм. А для цього під Ватікан було віддано частину Риму. «Не допустимо, заборонимо в Україні неофашизм; будемо пропагувати здоровий образ життя». 

                  Митрополит Іларіон, він же Огієнко, його називали «фашистом у рясі», при чому ще сучасники, і ще в двадцятих роках (?!). Може губернатор, який вручає премію, пропагує цей соціальний устрій, а може особистості, які цю премію отримали…?

            А «Подмосковних вєчєрах» Блантера – «тихо играет гармонь». То чи справді в цих людей фінансові труднощі, чи ще якісь?.. 

           Написано по спогадах сучасників і передвиборчій агітації (біографіях і автобіографіях) тов. Корзуна, пана Рижука, генерал-лейтенанта Развадовського. Членам підпільних кіноклубів рекомендовано ще раз подивитися два фільми М. Ромма - «Обыкновенный фашизм», «Человек с ружьём», а також, хто знайде, – «Ленин в 1918-м».