Сьогодні: Пн, 25.11.2024 08:07:02
ЖЖ Инфо » Мой блог » Erik » 2012 Октябрь 14
|
ErikОценка: 3.1/5 Голосов: 26 |
15 міфів російської історії. Правда та брехня.
Феномен «кріпосного права» - це феномен істинно московський, і він багато що пояснює. У всьому світі рабами були представники інших народів і рас. І тільки в Росії рабами було своє ж населення.
МІФ 1. "РОСІЯ"
Всі народи іменують і називають себе самі. Зміни назв країн і народів бувають досить часто. Але чому Росії було потрібно брати собі іноземне назва? Це парадокс, який зустрічається рідко. Адже було б дивно, якби німці раптом стали називати себе не «Deutsche», а взяли б собі назву «Allemand», тобто як їх називають сусіди французи. Але у випадку з Росією це вважається нормальним. Чому?
Та тому що просто вигідно. Це ще можна було б зрозуміти, якби, припустимо, греки в певний період називали Русь «Руссо», відкрили її для Європи і світу, тобто всі інші народи пізнали Русь саме як «Руссю» від греків - це було б зрозуміло. Але все не так. Цар Петро в 18 столітті бере для Московії заморське назву Русссія, яке не вживалося вже сотні років, а до земель московським взагалі ніколи не застосовувалося, і називає їм країну. Навіщо? Відповідь проста.
Для того, щоб Московію стали вважати Руссю, для віддання «старовини» московським царству і, що більш важливо - для створення основи проведення політики міфічного «збирання земель Русі» - а насправді відвертою загарбницької війни, поневолення і пограбування сусідніх народів. Саме тому Петро і перейменував Русь-Землю Руську споконвічну в якусь Малоросії та Великоросії, яку ніхто так не називав вже більше 400 років.
Навіщо Петру I саме після підкорення Русі - Києва було потрібно брати грецькі назви, пояснювати не треба нікому - в середні віки була Русь і була Московія, а за Петра стала Великоросія і Малоросія, тобто як би Русь не зникла, а в новій якості з'явилася. Історичні ж основи придумали пізніше.
У першому виданні Британської енциклопедії 1771 немає жодних згадок про Російської Імперії. Там написано, що найбільшою країною світу, яка займає майже всю Євразію, є Велика Тартарія. А Московське князівство, куди до цього часу вже посадили правити Романових, є лише однією з провінцій цієї величезної імперії і називається Московської Тартар. Там же представлені карти Європи і Азії, на яких все це добре видно. А вже в наступному виданні Британської енциклопедії вся ця інформація відсутня повністю.
МІФ 2 "Куликовської битви"
Це міф про "звільнення" росіян від монголо-татарського ярма. Однак Московське князівство перестане платити данину і знайде реальну самостійність тільки після розвалу Орди і розриву з ханствами. А відбудеться це тільки в 16 столітті, тобто через кілька сот років.
МІФ 3 «КИЇВ мати міст руських»
Як і багато інших історичних штампи, є міфом, який має центральне значення в створюваній міфічної історії Росії. Навіть якщо допустити, що Олег сказав ці слова, то ніякого відношення до Московії, і вже тим більше до сучасної Росії вони не мають. У ті часи не було ні першої, ні другої. Була Русь. А основними територіями Русі в ті часи були землі сучасної Білорусі та України. Навіть Новгород і Суздаль входили в розуміння Русь тільки в дуже широкому сенсі цього поняття.
МІФ 4 "ІСТОРІЯ РОСІЇ"
езважаючи на те, що в 18-19 столітті придворними істориками посилено створюється і пишеться історія нової Росії, в плоть до 1946 року в академічній історії не було єдиної думки про те, що історія Росії бере початок саме в Києві. Карамзін, письменник, романіст, татарин за національністю (з роду Кара Мурзи), першим склав «офіційно» нову версію історії Росії.
У Татіщева все було по-іншому, але татіщевські архіви зникли майже безслідно. Переписуючи історію, стару «версію» потрібно було обов'язково знищити. Що й зробили ... Багато істориків дотримувалися точки зору, що історія Росії починається з 13-14 століття з формування Московського князівства і пізніше - в 14-15 в. - Російської народності. І це історично правильно і справедливо.
Але в такому випадку існує інша історична основа, і на думку партійного керівництва - нехороша основа, особливо в умовах посилився національного самовизначення в Україні та Білорусії. Виникає питання - що ж відбувалося на 70% території сучасної Росії до того, як з'явилося Московське князівство? Загадка і таємниця, вкрита мороком. У «радянській школі» цього не вчили. Не вчать у російській і зараз. А навіщо? Досточно міфу Карамзіна. Вчили ж міфам імперським та радянським.
Чому немає реальної історії більшості територій тобто корінних народів сучасної Росії, та й самого російського народу? Є багато варіантів історії Росії, але це все історія царів та імперії, але правдивої історії російського народу немає! Реальна історія і культура народів Росії зведена на рівень місцевого фольклору.
Чому історію Уралу і Зауралля, Сибіру, Алтаю та Далекого Сходу російські школярі вивчають саме з періоду завоювання Єрмаком, Дежнєва і т.д.? А що, до цього там нічого і нікого не було? Не було росіян - значить не було!? Так, тому що немає місця в історії Росії нічому «неросійського», немає місця реальній історії народів, які і є ця сама Росія сьогодні.
В тему: Одна з перших депортацій Російської імперії. Як кримськими греками заселили Дике Поле
Як не було місця реальної української та білоруської історії, культури та мови народів Середньої Азії в царській Росії і в СРСР. А якщо щось і згадувалося, то або в зменшувальне значення, або тільки про роль вихідців з цих народів у Російській державі, яких відразу ж поспішали оголосити або зробити росіянами.
При цьому ці вихідці не мали ні права писати на своїй рідній мові, ні вчитися, а часто і навіть називатися ім'ям свого народу. М.В.Гоголь, подорожуючи по Європі і зупиняючись в одному з пансіонів, при заповненні анкети в графі національність власноруч по-французьки записав «ukrainien». Навряд чи великий письменник міг би собі дозволити це в Петербурзі або Москві.
Подібну "нахабство" йому б не пробачили. Це чудовий приклад того, якою була внутрішня політика в царській Росії і що відчував сам Гоголь. Не дарма гасло "Росія - тюрма народів" був відомий усій Європі. Так, сьогодні на Кубані в деяких школах, та й то факультативом, викладають українську мову, тільки вивчається він там як «місцева балачка», тобто навіть не як діалект української мови, а як «непорозуміння». Згадка про українську мову - табу.
В тему: Самостійна Кубань. 94 роки проголошення незалежності
Чому російський школяр - башкир або татарин, народ якого має не менше, а більш давню історію, культуру, писемність, літературу, ніж "російський", повинен вчити в школі історію своєї країни як бере початок з часів створення Київської Русі? Це не їхня історія, і не історія карелів, мері і т.д., яких вже фактично стерли з етнічної карти на догоду утворення під назвою Росія.
Так, в Татарстані та інших регіонах Росії вивчають історію рідного краю - але це, скоріше, рівень етнографічних гуртків, а не вивчення реальної історії свого народу. Справжню ж історію цих народів намагаються підмінити на великий і сильно розпухлий за останні 300 років «великоросійський міф». Вже фактично підмінили.
МІФ 5 "давньоруської і Московська Русь"
Термін активно вводиться в 19-20 в. Те, що таким чином Росія намагається вести спадкоємність і показати «старовину» своєї історії, це зрозуміло, але цікаво інше. Як ці князі можуть вважатися "давньоруськими", якщо слова «російський» вони не знали!? Та й не було тоді такого слова. Було слово Русь і Руський - але на Русі відношення до території сучасної Росії воно точно не мало.
Російський філолог Даль наголошував і неодноразово наполягав на тому, що слово «російський» правильно писати з одного «з» - руський, саме це слово похідне від Русь. Закріплення ж назви країни як «Росія», народу як «російського», а громадян як «росіян» - тільки зайвий раз підкреслює штучність даних назв і понять. А поява в сучасному обороті назви «російськомовні», тобто окремої культурно-лінгвістичної одиниці, це фактично визнання появи певної національно знеособленої маси, яка є результат «радянської русифікації» народів колишнього СРСР.
Дуже б здивувалися князі Київські, якби раптом дізналися, що через тисячу років держава, що знаходиться за тисячі кілометрів, буде вважати їх виключно своїми "російськими" древніми предками. А народ, культуру та мову сучасної України, на землі якого ці самі Київські князі жили і ким самі були - типу як «історичне непорозуміння». No comments.
А адже на цій основі побудована вся історія Росії! Насправді історичне непорозуміння саме Росія - бо немає іншої такої країни в світі, де змішано стільки культур і народів, а історія якої настільки штучна, надумана і неправдива, створена спочатку на догоду політики імперії царської, а пізніше на догоду ідеології імперії радянської.
МІФ 6 «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ»
(І ін писемні пам'ятки) - документ був "знайдений" при дивних обставинах, але парадоксально, як міг бути «загублений» настільки важливий історичний документ? Ще більш цікавим є той факт, що копія, яка залишилася, написана в 18 столітті, тобто саме в той період, коли царі Московські посилено писали і творили історію «государства Российского». Той текст, який існує сьогодні - це адаптована і прилизана копія 18-19 ст., Яку вперто видають за древній оригінал і зразок «давньоруської мови». Саме так викладають у російських школах.
МІФ 7 «РОСІЯ ЗІБРАЛА ЗЕМЛІ УКРАЇНИ»
"Від Сяну до Дону" - так вимагали Винниченко і Грушевський у тимчасового уряду Керенського закріплення меж українських земель - саме за етно-географічекому принципом. Але це було неможливо, бо виникало питання: "А де ж тоді, власне, історичні етно-географічні землі руських?"
А відповіді на це питання не існує. Дуже часто можна почути ще один міф про те, що Росія зібрала українські землі для України. Можливо, і то частково. За що ж повинна бути вдячна Україні? За те, що подарували полякам Холмщину і Підляшшя? Чи за те, що зникли мільйони українців Курська, Воронежа, Кубані, Рязанщині, Курщини, частини Смоленщини, Брянщини, Орловщини?
Ці території мали велике українське населення. За переписом у Росії в 1926 році на цих землях проживало понад 2,2 мільйонів етнічних українців. Але вже в 1939 згадуються лише тисячі. Та що там говорити - процес йде і сьогодні: перепис 1989 року в Росії - 4,3 млн. українців, перепис 2001 - вже українців 2.4 млн. От так ...
В тему:
Всі перепису населення в Україні: карти, цифри та міфи
«Російський Крим»? Національний склад півострова в 1897, 1926, 2001 роках
МІФ 8 «УКРАЇНА - околиця, а СЛОВО ВИГАДАЛИ В 19 СТОЛІТТІ.»
Якщо слідувати логіці, то слово "міліція" походить не від грецького слова, а від словосполучення "милі обличчя", а "Росія" - від слова "розсіяти"? Втім, тут, швидше, як з тієї опери - "кому що хочеться, той те і чує" ... Достатньо відкрити європейські карти 16-19 століття, щоб побачити, що слово "Україна" як позначення земель і країни давно відомо в Європі.
Почитайте, наприклад, Боплана (вже йому можна довіряти), який у 17 ст. сам був на українській землі і назвав її на своїй карті не інакше як "Україна - земля козаків.", тому що так себе і свою землю і називав народ України ще задовго до появи Боплана в Україні 17 в. І навпаки: ті ж європейські карти 16-19 століття зображують Московію як частина Великої Татарії. Це факти, з якими сперечатися складно ...
МІФ 9 "давньоруської билини"
Існує міф про те, що це билини 11-13 століть нібито записані в центральній європейської та північної частини Росії. Почнемо з того, що в північній частині Росії навіть в 15-16 столітті мало хто говорив на зрозумілій російській мові, там проживали зовсім інші народи. Насправді, всі вони написані і записані в 18-19 столітті, причому адаптовані для масового «народного» читання на усередненому великоросійському говіркою.
Цікавий приклад «істинно російської» казки «Колобок» - в російській мові навіть слова «коло» немає, але є в українському та руський, воно означає «коло», і тільки в такому випадку відразу стає зрозумілий сам персонаж цієї казки. Цікавий і Пушкін. Руслан у Пушкіна - це російський (!) Витязь. З таким же успіхом «російський витязь» міг носити ім'я Аслан або Нурсултан.
І це б не викликало питань у сучасників Пушкіна. Це не викликає сумнівів у Пушкіна, це нормально, він веде мову саме про російською (!) Витязі. І це правда - саме такими часто і були ті, кого називали «російські» витязі в Московському князівстві. Кирюша Міненбаеву (Кирило Мінін) разом з Пожарським стоїть пам'ятник, як істинно «російської» особистості.
МІФ 10 "Возз'єднання УКРАЇНИ І РОСІЇ"
Як міг бути загублений договір - документ настільки величезної важливості? Залишилися тільки копії. Ну а коли немає оригіналу, то і дитині зрозуміло, що можна розповідати будь-які казки і створювати чергові легенди і міфи про "возз'єднання". Ніякого "возз'єднання" не було, а був військовий і релігійний союз. А Московія пізніше, зневаживши всі умови договору, просто-напросто захопила владу.
В тему: «Українська земля наскрізь просякнута кров'ю». Україна і її місце в Європі очима британця
МІФ 11 "ВОЛГА - РОСІЙСЬКА РІКА"
Історично Поволжі - це татарське ханство і батьківщина волзьких булгар, що мали там свою державу задовго до появи Москви і формування т.зв. «Руських». Остаточне підкорення Поволжя відбувається тільки в 18-19 в. При цьому і сьогодні 60% жителів Поволжя - це "луноликих" населення, тобто з явно не з руським розрізом очей і в більшості сповідує іслам.
МІФ 12 «РУССКИЕ І РОСІЯ»
Цікаво, хто з мері, села, мордви, вепсів, комі, удмуртів, перм'яків, мещери, чуді та ін народів, які населяли більшу частину Росії в середні віки, вважав себе росіянином або говорив по-російськи? Ніхто. Може неодноразово насильницьки хрещені татари Казані, Поволжя, Сибіру були росіянами? Теж немає. Так де ж «споконвічні російські землі», де їх російські споконвічні території? Де какноніческая Росія? Її немає.
Ці землі лежать навколо Москви? Можливо. Росією всякі «вчені» жириновські і Леонтьєва називають і Україну, і Білорусь, але вважають і Комі, і Бурятію, і Якутію теж Росією. Парадокс? Виходить, що Росії немає. А де ж саме сама вона Росія? Де її «російське серце», так би мовити? Де її етно-географічна батьківщина? У Києві? Смішно ... і сумно одночасно, тому як не правда. Чому неможливо на карті показати, де ж, власне, споконвічна етнокультурна земля росіян?
Тому, що такої землі немає. Можливо, хтось скаже, що Новгород, Суздаль, Ростов дали життя Московії та Росії, що після Києва і туди «переїхала» Русь. Але це ж відверта брехня і міф, створений імперськими «істориками» в 19 столітті. Новгород і Суздаль стають частиною Московії тільки при Івані Грозному після рагрома і розграбування.
А до цього вони вважалися окремими князівствами, зі своїми укладами життя, специфічною мовою, культурою та менталітетом, який відрізнявся від московського. А якщо відкинути весь цей «великоросійський» шовіністична маячня ... Давайте подивимося прямо і реально, хто, де жив і на якій землі? Що вийде? А вийде ось що.
1. Меря, весь, мурома, вепси і т.д. не Русь - ці народи де жили в 8-10 столітті, там жили і в 12-14, але там їх вже НІ сьогодні, бо всі вони в 15-16 столітті й пізніше «росіяни» стали.
2. Кривичі, дреговичі, сіверці, поляни - Русь, пізніше всі ці землі руські - люд руський, мову руський, себе русини називали і там, де жили в 9-10 столітті, ТАМ І ЖИВУТЬ СЬОГОДНІ, в 21 столітті - і сьогодні називаються українці і білоруси. Новгород і Суздаль були захоплені і практично знищені, вольності і порядки, що існували в них, були заборонені спеціальними указами Московських князів.
Знати і купців або просто вбивали, або змушували переїжджати в Москву. Дике Московське царство формувалося вогнем і мечем, жило війнами. Війни і були тією м'ясорубкою, яка переварювала малі народи і створювала новий народ «московсько-російський».
Інакше кажучи, "російська людина" - це носій "російської культури і придуманої історії", що сформувалася в 15-17 столітті і искуственно "сістематізірвоанной" завдяки політиці Петра I, і пізніше, в 18-19 столітті - завдяки діяльності мужів російської науки і культури , а пізніше за радянської влади - завдяки «правильному» утворення народів СРСР.
В СРСР всім були відомі освітні інтернати в Середній Азії і Сибіру. Дітей забирали з сімей на багато місяців. Далеко від дому, під виглядом безкоштовного обов'язкового (!) Освіти проводилася звичайна русифікація.
Діти втрачали мову, культуру, навички ремесел, господарювання своїх предків, відривалися від традиційного способу життя - таким чином, під «благий» вивіскою доступної освіти була знищена ідентичність багатьох народів Росії. Сумна доля і доля народів Півночі та Сибіру відома всім - майже поголовне пияцтво, зникнення ідентичності, традиційних промислів і зміна традиційного способу життя. Що далі? Вимирання або повна русифікація.
Писемність татар, чувашів, калмиків? Нас вчили в школі, що такий ніколи не було, а російські навчили їх писати і читати. Майже так ... Тільки спочатку російські відібрали у цих народів власну грамоту на основі арабського письма, потім у 1920-х примусили писати по латині, ну а потім в 1930-40-х перевели плавно на кирилицю. Зрозуміло, що їх історична спадщина як би стало і не їх ... тому що написано по іншому. Вже давно в Росії "російським" вважається той, у кого рідна (перший) мова - російська.
Тобто "Російський" і "російськомовний" - поняття еквівалентні. «Російськими» сьогодні є дуже багато татари, удмурти, башкири, чуваші, Колмиков, якути, буряти і т.д., яких насильно хрестили, починаючи ще з часів Івана Грозного, Петра I і до Столипіна. Вся система освіти та суспільно-політичного укладу також працювала на появу «руських» серед тих народів, які навіть слов'янами не є. Сьогодні важко сказати, скільки «руських» в самій Росії є слов'янами за походженням. Очевидно меншість, менше 50%. Офіційна статистика не відображає цієї дійсності.
У цьому зв'язку дуже цікаві заяви політиків і навіть президента Росії про захист прав «російськомовних» в сусідніх країнах. Чи не так? А по суті, це нова версія старого міфу про «збиранні земель руських». Тільки сьогодні мова йде про збирання людей і земель «російськомовних». За цим стоїть звичайна спроба прикрити неоімперські агресивні наміри, ні більше, ні менше.
В тему: Мова по-українськи: маринований з географією, під історичним соусом
Перепис 1926 року - в Росії на території Брянської, Курської, Смоленської, Рязанської областей налічується більше 2 млн. українців. Але вже в 1939 році їх менше 400 тисяч. За переписом 1989 року в Росії проживало 4.6 мільйони українців, в 2001 вже тільки 2.4 мільйона. Куди ж поділися 2 мільйони?
За період з 1900х по 1990х на території європейської та південній частині сучасної Росії, а також в Сибіру було асимільоване близько 10-15 мільйонів українців - і це тільки за офіційними даними переписів Росії. А скільки було таких асимільованих білорусів, татар, башкирів, бурятів, калмиків і дітей з мішаних шлюбів, які по «заведеним правилом» ставали, звичайно, росіянами!? Десятки і десятки мільйонів. Ось це і є сучасний російський народ т.зв. росіяни.
В тему: Росія хоче стати СРСР. Без терору і репресій не вийде
Феномен «кріпосного права» - це феномен істинно московський, і він багато що пояснює. У всьому світі рабами були представники інших народів і рас. І тільки в Росії рабами було своє ж населення. Втім, це не дивно, князі Московського царства ставилися до народу не інакше як до чужинців, а назва «чернь» було назвою власного народу, що відмінно демонструє ставлення до цього самого народу. Але і сам народ змушений був ставитися до князів, як раб до господаря.
Рабське поклоніння перед знаттю і чиновниками характерно для Сходу, це все елементи азіатської культури, яка і стала невід'ємною частиною Московії. До укладення союзу України з Росією в 1654 селяни в Україні були вільні - жили не легко, але вони не були нічиєю власністю і працювали на себе. А в містах діяло Магдебурзьке право.
Містам Московії таке було невідомо. Саме тому поступово народ, який проживав на території істинної Русі (в більшості своїй це сучасна Україна і Білорусь) і який називав історичну віру свою, мову свій і себе - руської і руським, пізніше, при більш тісних контактах з Московською державою в 17 столітті зрозумів, що сам він може бути ким завгодно, але тільки не тим мосКовітом, москалем «російським», тобто не в тому розумінні «російським», яке в це слово вкладали в Московії.
Саме в цей період складається чітка самоідентифікація жителів України як народу Русі, який не є «московськими росіянами». Саме тому виходить на світло стару назву «моя крайіна, вкрайіна» - Україна. Цим самим протівопосталялось назву "вкрайіна" як моя країна - "загального" для росіян і українців назвою Великоросія. Московія ж, навпаки, починає посилено асимілювати народи.
Насильно хрестити татар і язичників півночі. Указом Петра татарам, які брали християнство, належало навіть звільнення від податків на 3 роки. А Столипін навіть землю безкоштовно давав, правда, в Сибіру ... Можливо, в ті часи 17 в. і бере свої корені українська ідея протиставлення себе Росії. Ну не бажав народ Руси-України називатися по-московськи «російським» - він таким не був, він був завжди руським, але це різні речі, які Росія намагається підмінити і змішати. Русь Мала і Русь Велика - так перекладається назва Руссия Міноріс, але ніяк не Малоросія.
Знав це і цар Петро, і саме тому знову з'явилося на світ слово «Великоросія» і «Малоросія». Які вже майже втратили за сотні років свої значення. Самі російські селяни, як писав посол Австрії в кінці 16 століття, на питання, хто вони за національністю, відповідали - селяни чи християни, тобто абсолютно не ідентифікували себе росіянами. А про назву своєї країни «Росія» говорили, що земля їх називається «Розпорошені» тому, що «народ наш розсіявся по цій землі багато».
МІФ 13 «РОСІЙСЬКА ДУША»
Загадкова, як ще люблять говорити в Росії. Насправді дана «загадковість» досить умовна і не є секретом. Відповідь проста: це плід взаємодії азіатської та європейської культури, адже саме на стику цих двох культур з'явилася і створювалася так звана російська нація і держава. Росіяни - азіати в Європі і європейці в Азії. Москва столиця - «Азіопи»?
МІФ 14 "РОСІЙСКA МОВА"
Великий і могутній, саме так нас вчили в школі, це він «перший», а всі інші слов'яни навколо нього. Російський сформувався в 16-17 століттях, а граматика і лад створені ще пізніше вже Ломоносовим, який, взявши за основу підручники і книги Руських князівств, створював, крок за кроком, граматику і лад російської мови. А Пушкін привніс в сей мову багато цікавого і нового.
При цьому сьогодні посилено подається думка, що українська - це "ополячений" російську мову тому, що в ньому ніби багато польських слів. Але цим просто намагаються пояснити його відмінність від російського для самих же росіян - щоб не замислювалися про зайву. Насправді, за цим ховається спроба прикрити величезну кількість запозичень в російській мові з тюркських мов, особливо татарського, мов фіно-угрів, мері, веся, чуді, тобто русифікованих народів уральської та північної частини сучасної Росії.
А насправді, слів в українській більше не польських, а спільнослов'янських, саме тому білорус і українець краще російського розуміє польський і чеський, сербохорватська, і ще краще - словацький. Ну а словацької окупації України вже точно не було. Лексика ж з білоруською мовою збігається на 60%. І це чітко показує, який саме народ має справжні, а не вигадані, історичні та культурні корені, і на якій території - на території істинної Русі, а не вигаданої "Московії". Тому що ці два народи і є спадкоємці і продовжувачі Русі.
Відомий російський лінгвіст Даль писав, що не міг повноцінно спілкуватися з селянами в Підмосков'ї. Вони не розуміли ту мову, на якому він говорив і вивчав. І це відбувалося всього в 100-150 верстах від Москви, що ж можна говорити про російській глибинці!? Неодноразово Даль заявляв, що мова Русі називається руським, і пишеться саме з одним «с», але Даля ніхто не слухав, прислухалися до указам Петра I.
А адже саме руським називали свою мову і старі в Україні навіть в 20-му столітті, але чітко протиставляючи його мові московським, який є новопрідуманний "російський" з 2-ма "з". Про походження багатьох «споконвічно російських» слів, в "російськості" цих слів, сьогодні не виникає сумніву навіть у викладачів російської мови в самій Росії. Однак якщо проаналізувати лексичний склад російської мови, то виявляється, що від слов'янських мов залишилося в ньому не дуже багато.
Але залишилося достатньо від штучного і використовувався тільки для письма та служби церковнослов'янської. І це не дивно, бо Ломоносов брав за основу саме церковнослов'янська і, використовуючи підручники вчених руських мужів Русі середніх віків - в той час частини Великого Князівства Литовського, створював і систематизував московський російську мову. Саме тому сучасна російська мова пронизаний багатьма запозиченнями з церковнослов'янської, який на Русі до кінця 17 століття виконував функцію писемної мови.
Величезна кількість слів прийшло в російську з мов уральських народностей і з фіно-угорських мов північній і європейської частини Росії - вепсів, мері, комі, весі, Муром, фінов, угрів. По мірі завоювання і заселення цих територій люд Московського князівства стикався з явищами, назвами предметів у місцевих народів і переймав їх для позначень у власній мові.
Так, наприклад, «російська» околиця походить від карелів. okollisa, волость від карелів. volost, фін. volosti, округ (а) від карелів. okruuka, комі oukruga, село від вепс. deruun, deron, derevn, цвинтар від вепс. рagast і карелс. pogostu, селище від Карельського. posolku, гряда від Карельського. kriadu (a), капуста від Карело-Фінської. kapustahuuhta, нива від Карело-Фінської. niiva, город від карелів. ogrodu і комі akgarod, порожньо, пустку від карелів. puustos і вепс. puust, садиба від карелів. і комі usat'bu, ділянка від карелів. ucuasku, галявина від карелів. pluanu, гай від карелів. roshsu і комі rossha, roshta, тундра від прибалт-фінськ. tunturi, tuntur, канава від карелів. kanoava, konuava, ставок від карел.і ср.фінск. pruttu, pruudu, брід від карелів. brodu і комі brцdu, верста від комі vers і карелів. virsta, шлях від карелів. puwtti і комі "PUTINA" (походження прізвища Путін), віз, тележніца від карелів. telegu і комі telezhnei, стежка від карелів. troppu і комі trioppu, гак від Карело-Фінської. kruwga, kruwkka, волок від комі vцlek, vцlцk, місце від карелів. і комі mesta, кряж (крутий берег) від вепс. krдz, krez, вир від комі-карелів. omutta, випадіння від карелів. plesatti, криниця від фінськ-карелів. rodniekku, rodňikka, бугор від карелів. buguriccu і т.д. і т.д.
Хтось може заперечити, що ці слова, навпаки, прийшли з російської в карельський, вепс. і т.д. Але, на жаль, це не так: схожих з ними однокореневих слів майже немає в інших слов'янських мовах.
Для російської людини саме такі слова звучать особливо «по-російськи», він з ними живе століттями, при цьому білоруські та українські слова здаються чужими (звідси версія про ополячення) - адже саме ці народи завжди жили і живуть на Русі-істинною, і є носіями її культури.
Пізніше деякі слова північних народів потрапили і в українську і білоруську мови вже через русифікацію. Але відбувався і зворотний процес. Наприклад, такі слова як квиток, станція, могила, село, хутір, і т.д. були запозичені в комі, карельський та інші мови з російської мови.
Про багатьох тюркських, іранських та європейських запозиченнях в російській мові також знають лише лінгвісти: ТОВАР, КІНЬ, САРАЙ, КАРАВАН, АРБУЗ, СОБАКА, ХЛІБ, ГУРТКА, ПАРАСОЛЬКА, КОТ, МАВПА, БЛОКНОТ, краватки, КОМПОТ, МУЗИКА, ТРАКТОР, ТАНК, ГАВАНЬ, ПАРУС, ІКОНА, ЦЕРКВА, СПОРТ, РИНОК, ВОКЗАЛ, МАШИНА, ГОЛ, хата, СКЛО, ОСЕЛЕДЕЦЬ, СУП, стільці, столи, ОГІРОК, котлети, КАРТОПЛЯ, каструлі, тарілки, ЦУКОР, ХОР, ІДИЛІЯ, ПОЕЗІЯ, ГОСПІТАЛЬ, ЯРМАРОК, ШАНС, АЗАРТ, ТЕНТ, МАЙОНЕЗ, ДІМ, ШАМПУНЬ, ПРОБЛЕМА, СИСТЕМА, ТЕМА і багато тисяч інших, і це без урахування латинізмів і ранніх запозичень з грецької мови.
Науково-технічний лексикон російської мови майже на 100% складається з голландських, німецьких, англійських запозичень. Суспільно-політична лексика складається майже на 100% повністю з грецьких, французьких і англійських запозичень. Так де ж, власне, сам «великий і могутній» російську мову? І про яку «давньоруський» можна взагалі говорити?
Російська мова, як гілка східнослов'янського - по суті, гримуча суміш письмового церковнослов'янської (штучного, не розмовної мови!) З десятками різних мов завойованих, поневолених і асимільованих народів. Це природний процес - при тісному контакті не тільки завойовник насаджує своє, але і сам запозичує чуже.
Імперські ж і радянські історики скрізь, де тільки можна, термін "східнослов'янський" замінювали на міфічний «давньоруський». Але не було такого народу, не було ніколи мови такого. У Києві говір був свій, в Новгороді зовсім інший. Писали по-церковнослов'янською, але на цій мові ніхто ніколи не говорив! Навіщо ж брехати і створювати міф про «давньоруський»? Дуже вже царям московським давнину хотілося.
В тему: «Російський світ» як «Грядущий Хам». Погляд філолога на законопроект № 9073
МІФ 15 "БАГАТСТВО РОСІЇ"
Чим володіє російський народ, крім земель і багатств інших захоплених народів? Нічим. Що мають корінні народи Росії від такого володіння? Нічого. А ось Кремль має, і має не мало ...
У «злий», «капіталістичної» і «західної» Канаді - не тільки індіанці, а всі жителі "видобувних провінцій" отримують щорічну ренту за використання ресурсів і надр землі, на якій вони живуть. Держава ділиться прибутком з тими, кому цей прибуток належить по праву!
Наприклад, в 2005 всі жителі провінції Альберта в Канаді після стрибка цін на нафту отримали додатково виплату по 400-500 доларів кожен, включаючи немовлят. Ось так роблять у реально цивілізованих, демократичних країнах. Що зробили в Росії, отримавши надприбуток? Збільшили витрати на озброєння. І за нафто-газо-долари стали ще більше загрожувати сусідам і влаштовувати газові і торгові війни. "А че, гроші чай є, можна і пограти в політекономію". А на народ плювати, як і завжди.
Що мають реально малі народи Росії від експлуатації їх надр? Північну надбавку до зарплати і тут же націнку за II і III категорії!? Як і в царські часи, як і в радянські, так і сьогодні - нічого не мають. Один треп імперський. А це і є показник реальних цілей держави, і того, куди воно йде.
Светлана
Тараненко, засновник та керівник проекту SMM4YOU, оприлюднено на блозі SvetОnline
Администрация сайта zhzh.info может не разделять точку зрения авторов опубликованных материалов и ответственность за них не несет.
Объявления:
Брехать про историю много ума не надо. Тем более в наше время торжества тотального невежества снизу доверху.
Существуют ли объективные признаки величия?
Это может показаться странно и нелогично, но они действительно существуют. Например великие победы, великая культура, научные и технические прорывные достижения. Есть страны - носители отдельных признаков, а есть одна страна в мире, которая обладает всеми перечисленными. Догадались какая? Конечно, это Вэлика Украйина.))))))
Сиди в своей секте Свидетелей Кургиняна и своих идиотских блогах и не вылазь из них.
Вы и правда, тупые бараны. Тут речь не о когнитивных способностях. Вы похожи на слепых щенят.
Что касается пропагандируемых мною идей, то я являюсь всего лишь их сторонником но не автором. К тому же, я и не надеюсь переубедить свидомитов, поэтому они мне не интересны. Думаю, что среди читателей есть много политически дремлющих и не определившихся. Вот они и должны увидеть вашу ничтожность и лживость во всей красе.
Ну и последнее. Авторша - тупая телка а мова ее теляча. Читать эту херню - будто продираться сквозь липкие и вонючие дебри.
"Москва столиця - «Азіопи»?" - признак крайней тупизны и низости. Ну и продолжая вашу логику, неужели вы после таких прямых оскорблений надеетесь, что вас и вашу телячу мову будет кто-то воспринимать даже среди украинцев? Ну ладно, вы глупые, несмышленые. Так вы при этом еще и злобные тупые твари. Мне стыдно за украинцев.
Тогда, следуя этой логике - гуцулы, лемки, русины, и еще много народностей, населяющие особенно запад страны - не украинцы?
Испания: кастильцы, каталонцы, баски и др.
Германия: швабы, франки, баварцы и др.
Продолжить?
Деление по национальности глупейшее занятие.
Таки ні. :-)
Почему меня, древлянина, обзываете "украинцем"?
Мои предки древляне в 11-м веке ни о какой "Украине" и не слыхали))
Если и так непонятно, в чём именно автор текста - идиотка (или ловкий манипулятор), то тут наука бессильна))
Взагалі-то українці - це нація, а древляни - слов'янське плем'я. Між нацією і плем'ям різницю бачите сподіваюсь.
"Обзиваєтє" по-перше називаєте, хоча для українофоба це образа звісно, а по-друге ви рускій.
Это прекрасно, нормальный процесс формирования нации из племён для России выдавать за "хто з ... вважав себе росіянином", а Украину по этой мерке не судить.
Лицемерие на марше.
Идиотизм прямо с первых слов. Читаем про рабов в Древней Греции (там продавали своих за долги).
"...однако по чисто финансовым причинам король Англии Яков II решает отправить повстанцев в Вест-Индию для продажи в рабство. На острове Барбадос полковник Бишоп покупает ххх для работы на сахарных плантациях"
Это 1685-й год.
Откуда это, кто вспомнит?))
Про собственно крепостничество (почему автор мешает его с рабством, непонятно)
...Во многих крупных европейских странах крепостная зависимость появляется в IX-X веках (Англия, Франция, западная Германия), в некоторых появляется гораздо позже, в XVI-XVII веках (северо-восточная Германия, Дания, восточные области Австрии). Исчезает крепостная зависимость либо целиком и в значительной мере ещё в средние века (западная Германия, Англия, Франция), либо удерживается в большей или меньшей степени до XIX века (Германия, Польша, Австро-Венгрия). В некоторых странах процесс освобождения крестьян от личной зависимости идёт параллельно с процессом либо полного (Англия), либо частичного и медленного обезземеления (северо-восточная Германия, Дания); в других освобождение не только не сопровождается обезземелением, а напротив, вызывает нарастание и развитие мелкой крестьянской собственности (Франция, отчасти западная Германия).
* Молдавское княжество: 1749
* Свободное государство Саксония: 19.12.1771
* Священная Римская империя: 1.11.1781 (1. стадия; 2. стадия 1848)
* Чехия (историческая область): 1.11.1781 (1. стадия; 2. стадия 1848)
* Дания: 20.6.1788
* Франция: 3.11.1789
* Швейцария: 4.5.1798
* Шлезвиг-Гольштейн: 19.12.1804
* Померания (в составе Швеция): 4.7.1806
* Варшавское герцогство (Польша): 22.7.1807
* Пруссия: 9.10.1807 (на практике 1811—1823)
* Мекленбург: cентябрь 1807 (на практике 1820)
* Бавария: 31.8.1808
* Нассау (герцогство): 1.9.1812
* Вюртемберг: 18.11.1817
* Ганновер: 1831
* Саксония: 17.3.1832
* Сербия: 1835
* Венгрия: 11.4.1848 (первый раз), 2.3.1853 (второй раз)
* Хорватия 8.5.1848
* Шаблон:Флагификация/Цислейтания: 7.9.1848
* Болгария: 1858 (де-юре часть Османской империи; де-факто: 1880)
* Российская империя: 19.2.1861
o Украина (Российская империя):17.3.1861
o Грузия (Российская империя): 1864—1871
o Калмыкия (Российская империя): 1892
o Эстония (Российская империя): 23.3.1816
o Курляндия (Российская империя): 25.8.1817
o Лифляндия (Российская империя): 26.3.1819
На большей части территории России крепостного права не было: во всех сибирских, азиатских и дальневосточных губерниях и областях, в казачьих областях, на Северном Кавказе, на самом Кавказе, в Закавказье, в Финляндии и на Аляске.
"Франция: 3.11.1789"
Ну не идиотка?