1. «УДАР» і Кличко – покищо загадки як для багатьох пересічних виборців, так і для керівників вищих ешелонів влади України та закордоння. А потреба в розумінні цієї сили значна - від цього в певній мірі залежатиме обгрунтоване прийняття управлінських рішень (в тому числі і Західних політиків), майбутнє працевлаштування помітної кількості ще нереалізованих, хоча і перспективних, управлінців.
2. Допомогти не викривленому баченню дійсності призвані ЗМІ та ТБ. На жаль, суспільну думку формує переважно «поверхнева» аналітика.
Прикро, що (в тому числі і західним політикам) через Радіо «Свобода», наприклад, соціолог Бекешкіна в своєму інтерв`ю нав`язує (а їй взагалі не варто було торкатись цієї справи – не її «парафія») хибну оцінку Фесенка про меншовартість Кличка, позиціонуючи «УДАР» як «третю» силу.
Ця оцінка, видається, стала орієнтиром і для Партії Регіонів. В результаті ПР на шкоду собі дозволило в рекламному ролику на ТБ «зомбувати» виборців, що, мовляв, це політичний рух на рівні боксу (відверто натякаючи, що мова йде саме про Кличка), що Україна для Кличка – не ринг, що після виборів Кличко приєднається до нездар-помаранчових і тим місія Кличка так безславно і завершиться.
Не встояв проти спокуси оцінити Кличка і Прем`єр Азаров (з чого це Азарова «понесло» на Кличка - мова ж ще не йде про президентство…?), мовляв, спочатку Кличку варто набратись управлінського досвіду на рівні Боярки.
3. Як не прикро, і ПР, і Азаров, і Фесенко формально праві. Проте, більш потрібним на даний момент для виборців і політичних діячів може виявитися інший підхід: не відображати НИНІШНІЙ стан речей, а бачити ПОТЕНЦІАЛ Кличка. Тому дещо випереджаючи ситуацію опублікував свій коментар-застереження щодо неналежного сприйняття «УДАРу» в http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/27/6973597/ та допис «Кличко, Пинзеник, Наливайченко та всі-всі-всі» (http://politiko.ua/blogpost84868).
4. Насправді феномен «Кличко» зовсім не складний і, тим більше, - не загадковий. Передбачувані і дії, і результати дій, а, головне, видні МЕЖІ можливих впливів, зацікавленостей і реформ.
5. Поясню це на вже ІСТОРИЧНОМУ прикладі. Пам`ятаєте, що у свій час Національним банком України керував тоді ще молодий банкір Віктор Ющенко? В ЗМІ час від часу появлялись його інтерв`ю, погляди на розвиток фінансової галузі – Ющенко вступав у велику політику. Тим не менше, на той час в КабМіні його продовжували називати поблажливо: «Вітьок», фіксуючи цим його дещо несерйозний стан в середовищі «вершителів долі України». (Раніше подібним чином Сталін оцінював Хрущова у «вишиванці» - «козачком». А обидва стали революційними керівниками держав. «Недооцінка» - згубна риса багатьох). А тепер ПР дражнить Кличка «боксером», зовсім подібно до того, як Тимошенко дражнила Януковича «проффесором», а Кличко Азарова щось тикав в «капусту»…
6. Однак, аналізуючи потенціал тодішніх політиків в їх перспективі на президентство однозначно вирахував, що ДОПУСТИМИЙ рівень готовності в 50% подолав лише Л.Кучма (50,5%). Останні мали десь біля 7%, 12%, 27%, 40% і не годилися в Президенти. І лише заради цікавості («приколу») окремою строчкою прорахував Ющенка. На великий подив комп`ютер видав аж 64,4%!
Це відкрило очі багато на що. Хоча б на те, що Україна аж занадто-занадто бідна на управлінські кадри – придатних на президентство ВЗАГАЛІ НЕМАЄ! Бо ПОТРІБНИЙ рівень – це не менше 80%. (Для порівняння відзначу, що пізніші розрахунки показали, що для Росії В.Путін має рівень придатності в 82%).
Другий висновок з цих розрахунків: у Ющенка об`активно присутня його ІСТОРИЧНА місія перед народом і це ПРИВЕДЕ його на вершини влади – Президентом таки проголосили.
Третій висновок: чекати від Ющенка чогось в управлінській ефективності більшого 64% - марна справа. І насправді десь такий рівень був забезпечений.
7. Отож, заранні можна тверезо знати МЕЖІ придатної для суспільства діяльності і Кличка. Він не високий, але значний. Більше того, його історична місія-мінімум – стати могильщиком згубної для України, не (можна сказати), «політичної», але явно антиукраїнської злобливо-злостивої-маніпулятивної сили «тимошенківців (капітельманівців) - яценюківців». А це вже означає, що «УДАР» - явно не «третя», а провідна політична сила в Україні.
Гарні, достойні, прийнятні управлінські кадри з ніби-то «опозиції» Кличко згодом забере до себе (якщо вже Портнов і Королевська, Пинзеник покинули Тимошенко через її непридатність керувати справами держави, то цілком однозначно видно крах того, що ПР називає «помаранчевими»). На жаль Кличко довірливо ставиться до «Батьківщини» і зняв 26 своїх «бійців» з виборчих перегонів на користь останньої і сподівається на адекватну дію «опозиціонерів».
8. З іншого боку, «наїзд» ПР на Кличка – безглуздий. Хоча б тому, що Кличко може врешті отримати підтримку далекоглядних управлінців високого рангу, і тоді у нього появиться більш складна історична місія, за якою зневага януківців буде покараною.
9. Ключовим у взаєминах «ПР» та «УДАРу» має стати ставлення до озброєння новітніми управлінськими: ідеологією, технологією і інструментарієм. Якщо Янукович все-таки забезпечить розробку в Україні «Системи управління державою» (чит. «Історична місія Януковича», http://politiko.ua/blogpost75044 ), то він зробить усі політичні сили причетними до розвитку України, а не ворожими одна одній. Якщо цим займеться «УДАР», то новий Президент З ЧАСОМ буде вихідцем з їхнього середовища.
Політолог Артур Головко
