AMDОценка: 3.2/5 Голосов: 18 |
А цей народ їде, як у товарняку, нужденний, задурений, принижений і
забитий, щось жує, визирає з вікон, ремствує, а й не подумає зірвати
стоп-кран, або хоч пробратися по вагонах, подивитися — що там за
машиніст? Може, він дурний, може, п’яний, може, навмисно веде не туди,
може, він взагалі не вміє водити поїзд, може, у нього до потилиці
приставлений пістолет?
Горіховий наш інтелект. Вибираємо тих самих і
тих самих, а потім жахаємось – що це за чудовиська у нас при владі? Та
це ж сон нашого розуму їх і породив.
© Ліна Костенко "ЗАПИСКИ УКРАЇНСЬКОГО САМАШЕДШОГО”
Звучит один и тот же глас:
«Кто не за нас — тот против нас.
Нет безразличных: правда с нами».
А я стою один меж них
В ревущем пламени и дыме
И всеми силами своими
Молюсь за тех и за других.
молюсь за тех и за других.
максимилиан волошин.
22 ноября 1919
Коктебель.
я думаю это потому что нет устойчивых правил игры....если бы они неменялись то может что либо толковое и получилось у нас.....а так мы еще как общество пластилиновые.
чито мы и делаем....неужели вы думаете что общество сидит сложа руки.