|
ІскандерОценка: 2.6/5 Голосов: 10 |
Одвічні питання: "Кто вінават і што дєлать?"
1) 225 депутатів обираються за пропорційною системою у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі (далі - загальнодержавний округ) за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій;
2) 225 депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах.
Варто зазначити, хто із нинішньої (поки) парламентської опозиції може сміливо починати "посипати голову собі попелом”, проголосувавши за вищевказаний законодавчий перл, який, фактично, відкрив ПР шлях до перемоги.
Чи могли за таких умов опозиціонери, які шли у похід на ВРУ трьома колонами, вирвати перемогу? Впевнений, змогли б. Як би узгодили ЄДИНОГО кандидата по КОЖНОМУ одномандатному виборчому округу. І таких перекосів, як наприклад, на ОВК № 90 (Київська область), коли сумарна кількість голосів за опозиційних кандидатів, могла б перевищити голоси за ПРовладного.
Що робити далі?
Впевнений, однозначної думки серед опозиціонерів з даного приводу, немає. Сама опозиція "загнала” себе у такий стан. Але чи все так однозначно, як виглядає?
Всім відомо, що ти вже програв, коли лише тільки сів "грати” за один стіл із шулєрами. Звичайно, за умови, що ти сам не шулєр...
Можливо в цьому (у програшу з невеличким відривом) й був стратегічний інтерес тих, хто ніби "дав” себе ошукати проФФесійними шулєрами від ПРовладної більшості?
Адже брати на себе всю повноту законодавчої влади у країні й очолювати уряд за практично неповні 2 роки до президентських виборів, ідея не з найкращих. Особливо, коли влада, як декому в це і не хочеться вірити, дійсно більше довіряє владним представникам. Все ж краще дочекатися, коли люмпенізований народ, абсолютно зневірений діями влади, сам виштовхне опозиційного вождя на владний трон.
Але, НМД, таким головам потрібно пам’ятати, що такого моменту можна і не дочекатися. Або не встигнути дочекатися.
P.S. Що ж залишається робити тим, хто підтримав опозицію, але результат "на виході" їх не задовольнив? ІМХО сподіватись, що влада не "пуститься у всі тяжкі" в ейфорії перемоги і не понаприймає алогічні закони.
А расклад в принципе весьма реально отражает шаткое положение сил в стране уже не первый год, когда перевес колеблется возле точки равновесия.
ПЫ: что-то текст рвет не в первый раз? (
Другая задача, понять сторонников ПР, почему они голосуют за ПР, на мой взгляд по следующим соображениям:
1. "русская идея" - это целый комплекс идей: язык, культурная самоидентификация, внешнеполитический вектор, религия и т. д., также опасения украинского националистического радикализма.
2. "самокомпрометация оппозиции" - постоянные конфликты, коррупционные скандалы, элементарная продажность.
3. "стабильность" - как не странно, но агитационная машина ПР, вполне основательно вдолбила в головы многих граждан тезис о достижении стабильности, и теперь эти самые граждане бояться ее потерять.
По поводу ВАшего второго пункта - пожалуй да. Кроме того, можно добавить полное отсутствие у оппозиции предвыборной программы как таковой - они боролись не за лучшую жизнь для украинцев, а против регионалов, абсолютно ничего не противопоставляя им экономическом плане.
А в "стабильность" мало кто верит. Отсутствие непрерывной грызни и бесконечных подстав друг друга, присущих оппозиции - еще не стабильность. Воруют регионалы? Воруют, конечно. А все воруют. Янукович, Юлька, Ющенко - в этом плане среди них ангелов нет, хотя Яныку с Ющом до Юльки далеко, конечно, та просто феноменальна в этом плане. НО! Регионалы, при всех своих видимых всем без исключения недостатках, что-то пытаются делать, и в их действиях просматривается хоть какая-то логика.
ПР, уверен, поддержали, скорее не из симпатии, а методом исключения. Очень хотелось бы, чтобы появилась другая, новая, реальная политическая сила, С мощной экономической программой, но пока, к огромному сожалению, ПР - лучшие среди худших.