Правосуддя. Український варіант.

Останнім часом вітчизняні ЗМІ нагороджували судову та правоохоронну систему різноманітними епітетами: кривосуддя, лівохоронні органи тощо.Зі сторінок різноманітних видань нам волають про свавілля влади в контексті судочинства. Обурення добігає апогею кожен другий рядок статті. Лунають заклики до світової спільноти та інше. Подібні заклики малиб викликати праведний гнів, але чомусь в мене окрім красномовного жесту, що в інеті зветься "фейспалм” іншої реакції не виникає. Мабуть якби автори подібних статей опинилися б перед зграєю голодних шакалів, то так само б валали про права людини та порушення чинного законодавства.

Насправді дуже смішно та дуже сумно. Казати про злочинну владу вже є банальним. Казати про свавілля працівників міліції та суду так само. Виникає питання — про яку справедливість можна казати опиняючись в середовищі наскрізь пробитому сморідом аморальності, хабарництва та пріорітетом грошей? До кого ви намагаєтесь достукатись, якщо ті хто чинять вищезгадане свавілля на пропозицію продати рідну матір, скоріш за все, спочатку поцікавляться розміром винагороди. Гадаю це риторичне питання.

Ситуація,яка склалась навколо нашого побратима Олексія Паршакова є одним з красномовних лакмусових папірців сучасного суспільства. Історія банальна, небанальний та навіть аномальний тільки фактор повної відмороженості "потерпілих” та імовірні проблеми зі слухом в судді.Тож в двох словах… Олексій з друзями відпочиває в одному генделі на березі моря. Незабаром туди ж заявляється вищезгадана компанія терпіл. Компанія не в адекваті. Чипляються до дівчини та двох неповнолітніх хлопців, що були з ними. Починається бійка, точніше побиття підлітків нашими бідоланими терпілами. Потерпілі почувають себе настільки беспорадно, що не соромляться використовувати шматки огорожі, стільці та скляні пляшки. Олексій не стоїть осторонь, він захищає себе та своїх друзів. Ситуація критична. І що ми маємо на виході — обвинувачення за статтями вбивство та замах на вбивство.

Тиждень томувідбулися два останні засідання суду. Ми були присутні на обох. Прочитайте другий абзац цієї статті ви відчуєте атмосферу сморіду гниючої феміди, яка панує вже 20 років. Побачили Олексія, потисли йому руку. По-дружньому похлопали йому по плечу. Почалися дебати. В нашій країні проголошена презумція невинуватості. За цим жеш прикладом я мабуть проголошу свою квартиру незалежною теократичною країною. Адвокати вщент рознесли аргументи прокурора, хоча за логікою вищезгаданою презумції їсти землю та шкарябатись на стіну під час дебатів має прокурор, доводячі провину підсудного. Натомість — незрозуміле базікання з поглядом в підлогу. Олексій відмовився від останнього слова — адекватне рішення, в цьому суді все зрозумілим з самого початку. Незрозумілою є тільки тягомотина, що тривала півтора роки. Ваша честь, ви не цінуєте свій час та є нераціональною людиною. Я не юрист, але беручі до уваги аналітичний склад мого розуму, раджу вам: шийте вирок на першому засіданні, економія часу буде вражаюча, та й підсудні будуть вам вдячні за скорочення часу перебування в СІЗО.

Наступне засідання відбулося через три дні. Знову ж таки виникає питання: ви два дні будете набирати вирок, який відомий вам ледь не з першого засідання? Вирок.Нудне монотонне читання. Нікому не потрібне, всі і так все розуміють. До показів свідків захисту суд, найгуманніший та найсправедливіший, поставився критично, бо мав місце психологічний тиск. Свідки обвинувачення — відморозки, що пляшками та ціпками били підлітків до втрати свідомості останніми, чудово вписувались в загальну картину цього свята правосуддя. 13 років.

Я не обурений, обурення викликає те, що виходить за межі діючого ладу чи є чимось негативно неординарним. Тут не має нічого дивного. Все прогнозовано. Зачитуючи вирок фарісей феміди дав нам зрозуміти: "Ви не маєте право себе захищати! Ви не маєте права перешкодити злу, яке відбувається на ваших очах! Ваша доля тотожна долі вівці у стаді де пастух завжди правий,і тільки від нього залежить час трансформації з живої істоти на чергову порцію шашлику для владного столу!”.Любителі прав людини звісно можуть знову підійти до зграї шакалів та спробувати нагодувати їх овочевим салатом з заяв декларацій та універсалів. Віва ля феміда! Віва лібералізмо!