Опівнічний поетичний антимарсіянський демотиватор,ніби

    Опівнічні невеселі роздуми щодо непередбаченого законами Всесвіту вірусу, або підвиду "темної матерії" -Людини яка виходить "між зорі" намагаючись вижити... Все б нічого, але яку зміну балансу енергії вона за собою привнесе у Всесвіт якщо освоїться десь на стонадцять років з нинішніми-то темпами НТП та можливими НТР-ами ? І для чого??? Це головне питання в моєму поетичному демотиваторі 

  Написано на фоні недавньої новини про "колонізацію Марса" в 2023 році  http://zhzh.info/news/2013-02-03-15037 , опісля того втрапленого на компі і прочитаного (до кінця! :)) вірша "Сад" Сосюри (хоч там про трошки інше),  та ще моїм нинішнім ужасно-грусним екорозслідуванням в Ж.

  Мене втішає лиш одне...

Мене втішає лиш одне:

У присмерку земних агоній-

Наступить час коли засне

Усе земне в одвічнім болі !

Зелене та невбережене,

І височенна голубінь

І синьоока мережевна

життя основа-все в вогінь!

В найголовнішій екоакції

В усіх світах поміж світів-

у термоядерній реакції

Світ народився -то й зотлів!

                    ***

І всі б оці слова- пусті!

Як все людське многоголосся,

Коли б... о жах!!! Не рознеслося

Про пошуки нових світів!!!

І що не передбачав Ейнштейн:

Космогонічна схема світу

Теоретично лиш відкрита-

Невдовзі поміж зорі йде!

Ламаючи закон енергій

Що ліг фундаментом на Всіх

Не хочем згаснуть,так як треба

Шукаєм вихід з Е=мС2 !

                  ***

Коли вторуєм інший шлях-

На Марсіанських кораблях ...

Хотів би знати-"вверх" чи "вниз"

Той розвиток Людини ввись?

Та сам скажу - не стане дива,

Гріхи нетлінні хоч би де !

Помпезний трунок п`є людина-

Ніколи Марс не зацвіте!

Не стане рідним зкам`яніле,

І не тому-що кам`яне ...

Людина - Феніксом ожила?

Нехай! А серце...серце!!! -оживе?

                     ***

В пророки "Каменяра" збудим:

"Лупайте сю скалу", іуди!

Інакшим смислом проросте-

У примітивне " Жити б де !"

Червоний пилок стане рідним

А всім Земельним нашим бідам-

Червону ж стеллу возведем....

Коли освоїм й той...Едем...

І не втішає вже мене

Оте єдине...- не мине!

                                 9-10.02.2013р

Всі права на цеє бездар`я захищено!

Павло Мокрицький ( MOKRIZZONNI)