Чого бояться українофоби?

Істерика, яку щодня чути на адресу українців і їхню мову, у ВР України та поза її стінами з вуст українофобів, свідчить про те, що йдеться про хворих людей. Здоровий глузд підказує, що в країні, яка має народом ухвалену Конституцію, повинні панувати правила для всіх громадян в однаковій мірі. З приходом на президентську посаду В.Януковича та його більшістю у ВР, все в країні перкинули до гори ногами.
Президент і його партія зробили з ВР України "присадибну ділянку”, з якої "плоди збирають” тільки ті, хто при кориті й сидять "на Олімпі”. Порушення Основного Закону стало щоденним явищем не тільки з боку посадовців, але й членів ВР з різних фракцій.
В цивілізованих країнах людей, які порушують Конституцію, штрафують, звільняють з посад. Якщо ж справа з людьми, які мають психічні порушення, або психопати, то їх не штрафують, але відправляють у лікувальні заклади. Недарма ж кажуть, що коли Господь хоче когось покарати – відбирає йому розум! Саме словниковий фонд тих українофобів, які не можуть пояснити, чому безкарно й нахабно порушують Конституцію щодо державної мови, має всі ознаки патологічної ненависті та психологічних порущень. Сімбіоз неприродньої коаліції оліґархів і комуністів є найкращим доказом того, що порушникам Закону йдеться не про "благо виборця” (в даному разі російськомовного), а про щось інше.
Що українську можна вивчити й швидше ніж за 22 роки вже довели Л.Кучма, В.Янукович, М.Азаров та ін.. Тобто, якщо є охота і розум. Що робив пан О.Зубчевський за 22 роки незалежності, що не тільки не зумів вивчити, але й "притупився”, бо перестав розуміти державну мову? Чи бракувало охоти, чи розуму – питання до психолога. Було б на користь також, коли б для таких політиків як Колесніченко, Бондаренко, Єфремов, Богословська та ін. був у ВР психолог, який би дослідив причини і наслідки душевного зламу, ксенофобії.
Гадаю, що і Зубчевський порозумнішав би, коли б його "не збили з пантелику” "патріотичні” заклики голови парламентської фракції ПР у ВР Єфремова та також "принципової” Богословської, які заявили про "принципове” вживання російської мови у ВР України. Коли б йшлося про російську Думу, то їхній "патріотизм” можна було б гідно оцінити, але ж вони тягнуть гроші з української держави і їхнім обов’язком є дотримуватися її Конституції!
Заява Єфемова щодо "принциповості” є закликом до "безпринциповості”, до анархії, до "принципового” порушення Основного Закону! Слід зазначити, що саме цю "принциповість” в Україні очікують від п’ятої колони у Крeмлі і саме за неї Кремль нагороджує "заслужених” з колони державними нагородами. Покликання на російськомовних виборців є лише окозамилюванням, мовляв, ми дбаємо про них.
Кілька місяців тому мене приємно вразив заклик молодого росіянина до українців вивчати мову, бо вона гідна того. Приємно було читати і інформацію про те, що російськомовні інтеліґенти дбають про те, щоб їхні діти вивчали державну українську і вони висловлюються проти другої державної! Який контраст до згаданих вище політиків та до партнерів оліґархів – комуністів, які чомусь своїх дітей не посилають здобувати освіту у РФ, але посилають до Західної Европи, де й інвестують свої надприбутки.
Справа російськомовних і україномовних громадян України не є проблемою, бо, крім Зубчевського та кілька інших шизофренів, всі спокійно розуміються, про що свідченням є і збірна України по футболу. Тому не слід російськомовних вважати дебілами, які не розуміють мови своїх предків. Може пан Єфремов і Ко могли б перевірити наскільки російськомовні українці розуміють солов’їнну?
Нехай би голова фракції ПР українською сказав і пообіцяв російськомовним виборцям, що протягом року вони заживуть таким життям як народні обрані від ПР та інших партій. Тут можна виключити численних помічників, авта, помешкання, безплатний транспорт, численні пільги та різні премії. Гадаю, що скромним громадянам України вистачить 30% місячної платні депутата, щоб жити по-людському. Оце був би справжній "іспит” на розуміння державної мови!
Несправедливість депутатів від ПР полягає ще й в тому, що вони взагалі забули про інші "реґіональні” мови, яких в Украхні можна нарахувати кілька десяток. Можливо, що татар, угорців, румун, поляків, ґаґаузів, ромів та багатьох інших етнічних у ПР вважають за інтеліґентніших?! Перед законом повинні бути всі рівні і не слід створювати "рівніших”, бо отих "рівніших” вже вистачає вже з попередніх часів на сотки років.
Нормальні люди, політики, якщо чогось вимагають, то покликаються на закон, на людські права, а "принципові” політики від ПР покликаються на власну нездатність, тупість щодо мови. Українофоби керуються у своїх домаганнях не здоровим глуздом, але вимогами кремлівських панів. А повинні б використати досвід РФ, щоб був такий порядок щодо державної мови як у Думі. Притім, слід взяти до уваги й той факт, що до Думи входять депутати від окремих республік, а ПР та КПУ під цю "катеґорію” не підходять. Дума керується своєю Конституцією, яка російську визнає державною у всій федерації.
В Україні ПР керується не тим, що прописане в Конституції, але безпринципністю і хаосом, за допомоги яких краще тримати виборця неінформованого і під контролем. Тому Єфремов замість конструктивного пояснення, чому порушує Конституцію України, називає україномовних свободівців фашистами, що дуже нагадує злодія, який кричить – ловіть злодія!
Недавнє соціологічне опитування підтвердило, що українську мову в Україні вважає переважна більшість населення рідною, що цілковито вивертає твердження прибічників мови колоніяльного минулого . Замість брехливих тверджень різних колесніченків, бондаренок, зубчевських слід людям сказати правду.
У Кремлі вже давно поставили перед Януковичем вимогу: русифікувати Україну, бо інакше імперія загине. Саме тому нашвидкоруч зліпили незаконний закон про реґіональні мови, який незаконно ухвалили (з порушенням регламенту), а зараз і той порушуть.
Чого ж бояться українофоби, свідомо порушуючи Основний Закон?
По-перше, бос Кремля може розізлитися і не буде більше державних нагород. Не буде багаторічних обіцянок дешевого газу. Але найбільшою проблемою стане факт, що коли буде єдина державна українська, то не буде вічної теми мови, а прийдеться займатися соціальними й економічними проблемам, зруйнованими дорогами. Виборці вже давно зрозуміли, що не державна мова винна у низькому життєвому рівні.
Сьогодні вже усі українці знають, що не українська мова винна у корупції, яка охопила усі сфери життя; вже давно відомо, що не державна мова винна в тому, що оліґархи понад 12 мільярд доларів завезли на Кипр і з них ні один оліґарх не україномовний! А яким би могло бути життя в Україні, коли б хоч оті 12 мільярд інвестували до економіки країни, до освіти, до лікарень, до ремонту доріг.
Отже, не державна мова винна, що оліґархи вивозять капітал з країни, а понад 7 мільйонів українців змушені були залишити країну, щоб поміняти дипломи на мітли, чи лопати, або якесь інше знаряддя. Тисячі дітей залишились без матерів, батьків, а то й без обох лише тому що оліґархо-комуністична влада перетворила Україну на країну, в якій панує мафія, яка контролює судочинство, прокуратуру й міліцію. Тому вбивцю можуть не покарати, якщо належить хоч дядько, чи інший родич до владної партії.
А все починалося із проблеми російської мови, яка проблемою не була, але за допомоги північного сусіда, зробили з неї проблему.
Для кремлівських імперіалістів мова є джерелом панування над іншими, для українців мова є джерелом їхнього існування, їхньої ідентичності. Тому боляче спостерігати за тим, як чужа країна маніпулює, мов шахматними фіґурами, людьми, які займають найвищі державні посади та називають себе депутатами незалежної країни.
Людські права, які порушуються не тільки проти опозиційних політиків, але й проти дрібних бізнесменів, проти учителів, проти студентів залишаються осторонь. Соціальна несправедливість, страшна корупція, брак незалежного судочинства, свавілля охоронних та фінінсових органів – все це відходить на задній план, а на передній висувають проблему мови, роблячи з людей інтелектувльних калік.
Побоїща у ВР України, які показують цілому світові, є також у програмі режисерів, яким перешкоджає не мова, але незалежна Україна, яка без мови не може існувати. Тому перевертні, які за державну нагороду чужої країни здатні продати і матір рідну, стають такими ревними захисниками ніким не загрожуваної мови.
Безпреценденте порушення Конституції щодо державної мови в Україні є свідченням того, що колоніяльний режим можливий у країні, яка офіційно має президента, парламент і є членом ООН. Все це можливе тільки тому, що легковажні сподіваються, що "якось воно буде”! А воно буде ще гірше, якщо за свою долю не візьмуться самі люди!
28.3.13 р.