Створена з попелу, палаю всередині

Дійняло вже, дістало, допекло, домозолило… Своїми темними провулками, своєю незграбністю, недолугими та замурзаними вуличками та вищирами ям на дорогах. Здається все віддала б за те, шоб втікти якнайдалі, до чорта на роги… але не пускало щось, що встромило в серце пазури сліпого кохання до міста, в якому народилась.

Весь час труїла себе думками, старими бідами, боячись одного – зрадити. Забути. Зректися. .. Прокляла, пообіцяла кару. Забула.

Існує три речі, які заважають нам жити: жаль за минулим, незадоволення теперішнім та тривога за майбутнім. Всі пазури із серця викорчувані, рани ретельно зализані. Шкіра, в якій живу шаленіє від нової волі і нового повітря. 

Живу. Грішу. Помру. Відповім.