Перший млинець - комком

Бажаючи слави неперевершених господарників, очільники Червоноармійського району надумали влаштувати свято млинця – куцість польоту думки вражає. За приклад, звісно, взято свято деруна в Коростені та свято галушки в Полтаві.  І коли в цих містах дані заходи історично обґрунтовані, принаймні в Полтаві, то яким боком млинці до Червоноармійська – загадка історії. Жодної прив’язки до історії, традицій.

Я б у першу чергу звернув увагу на те, що Червоноармійський район є полінаціональним. І вже при організації дійства «танцював» би від цього. Якщо взяти до уваги, що найчисельнішими нацменшинами в районі є поляки, німці та чехи, то ймовірніше робив би свято ковбаси чи пива. Та от біда – ковбасних цехів у районі катма! Та й піст Петрівський нині – між іншим, жерти млинці у піст то є теж гріх (спитайте у місцевого о. Сергія). Про пивоваріння взагалі мовчу. Хоча назва одного із ставків у райцентрі - Бровар - на честь одного місцевого пивовара.

Недолугість мужів прослідковується і в тому, що святкування припадає на День конституції – свята суто цивільного без натяку на «шароварництво». А через кілька днів – Купала... Але ж замість того, щоб організувати сучасне нормальне дійство, значно простіше у примусовому порядку збити із сільських голів по смаженому кабанчику та по сулії самогону; виставити крикливих жіночок, що осяюють блиском вставних коронок розпашілі від халявної випивки пики мешканців селища. Після подібних заходів територія стадіону - традиційне місце проведення масштабних гулянь - нагадує сміттєзвалище.

І найголовніше. Млинець є символом сонця. Не дарма їх готують весною, таким чином святкуючи народження нового господарчого року, а не їдять їх у розпалі літа, задовго до нового врожаю!!!