Про вставні слова й словосполучення

Для початку цитую Ю. Градовського: "Вислів "коротше" в українській в такому варіянті не використовується. Це биківський сленг, калькування з "карочє"."

Так як філологи проігнорували відповім сам з посиланням на першоджерела:

Вставні слова і речення виражають особисте ставлення мовця до висловлюваної ним думки.

 Вставні слова і речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення. Наприклад, маємо інформацію: Буде дощ. За допомогою вставних слів і речень цій інформації, не змінюючи її, можна надати різних відтінків: 1. Безумовно, буде дощ. 2. Здається, буде дощ. 3. Кажуть, буде дощ. 4. На жаль, буде дощ. 5. Майте на увазі, буде дощ. 6. Отже, буде дощ.

У реченні вставні слова і речення:

 1) виражають упевненість або невпевненість у тому, що повідомляється: безумовно, безперечно, звісно, звичайно, справді, і справді, само собою зрозуміло, розуміється, певна річ, ясна річ, правду кажучи, сказати по правді, признатися, ніде правди діти, щоправда, смію запевнити, слово честі, я знаю, я певен, мабуть, може, а може, можливо, певно, належно, очевидно, видно, здається, ймовірно, бува, сподіваюся, можна сказати, треба гадати, припустімо тощо;

2) вказують на джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, каже, мовляв, повідомляють, за висловом..., за вченням..., на думку..., на мою думку, гадаю, по-моєму, по-вашому, пам'ятаю, чую, бачу тощо;

3) виражають задоволення чи незадоволення мовця: на щастя, на диво, на радість, на жаль, на сором, як на зло, як на лихо, як на гріх, нівроку, соромно казати, чого доброго, хвалити долю, нарешті тощо;

4) привертають, активізують увагу співрозмовника: чуєте, чуєш, знаєте, бач, бачите, погодьтесь, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, прошу вас, даруйте на слові, пробачте, між нами кажучи тощо;

5) вказують на порядок думок, зв'язок між ними, спосіб висловлення їх: по-перше, по-друге, нарешті, з одного боку, з другого боку, до речі, між іншим, крім того, а крім того, навпаки, отже, а отже, значить, таким чином, виявляється, власне (кажучи), наприклад, зокрема, взагалі, зрештою, так би мовити, одне слово, словом, коротше кажучи, повторюю тощо.

http://skripnikmarina.ucoz.ua/s-t/pravila/vstavni_slova.html

34. Вставні слова і словосполучення

Вставних слів та словосполучень в українській мові багато. Перелічити всі важко. Але деякі згадаємо. Зазвичай їх виділяють у реченні комами.

1.         Це вставні слова і словосполучення, що виражають:

а)         оцінку вірогідності повідомлюваного (упевненість або невпевненість,

ступінь звичайності викладених фактів): безумовно, безперечно, звісно,

авжеж, звичайно, зрозуміло, напевно, правду кажучи, по суті, без сумніву,

слово честі, природно, в усякому разі, бува, сподіваюся, видно, здається,

здавалося б, гадаю, слід гадати, припустімо, може, можливо, трапляється,

як звичайно, як завжди, як водиться і так далі;

б)         почуття людини (радість, задоволення, здивування, обурення): на

радість, на щастя, на жаль, на біду, на нещастя, грішним ділом, як на зло,

як на гріх, дивна річ, чого доброго, нічого гріха таїти, майте на увазі,

хвалити Бога, хвалити долю тощо.

2.         Що вказують на:

а)         зв'язок думок, послідовність викладу: по-перше, по-друге і так далі,

з одного (другого) боку, до слова, між: іншим, таким чином, головним чином,

так би мовити, отже, виходить, навпаки, наприклад, повторюю, наголошую

та інше;

б)         способи оформлення думок або висловлення: взагалі, власне, з дозволу

сказати, інакше (коротше) кажучи, іншими словами, крім жартів, можна

сказати, точніше, одне слово, зізнаюсь, признаюсь, якщо можна так

висловитись;

в)         джерело повідомлення: кажуть, як кажуть, по-моєму, по-твоєму,

як на мене, на мою думку, за моїми розрахунками, нам 'ятаю, бачу, чую, за

визначенням... і таке інше;

г) активізація уваги співрозмовника: бачиш, розумієш, зрозумійте, погодьтеся, послухайте, пробачте (вибачте) мені, між; нами кажучи тощо.

http://obozrevatel.com/news/2011/1/10/415012.htm