Тарас Боровець про комуністів

«Хто з ким «коляборував»? Українські, польські, білоруські, балтійські югославські та всі інші національні патріоти з їх окупантом Гітлером? Коли це було? Треба було б, щоб «демократичні» законодавці побували в окупаційних обставинах та закоштували, як смакує хліб щоразу іншого «визволителя». Тоді вони знали б, чи мають право комусь причеплювати ганебні епітети та допомагати окупантам добивати свої жертви…

Чи, може, Великий Герой Америки Вашінгтон, борючись проти Англії за свободу своєї країни, використовуючи засоби Франції, був теж «колаборантом» і «зрадником»?»

«…Боротьба стала основою основ нашої національної політики. Обов’язком нашим є проповідувати на кожному кроці та всюди гідно висувати ідею в міжнародних масштабах, навіть тоді, коли б нам за це пришивали назву «підбурювачів до війни». Українська Народня Республіка відколи на її суверенну територію увірвалися завойовницькі банди червоної Москви в 1918 р., перебуває в постійному стані війни з Росією. Ніякі «мирові» трактати, уложені іншими народами, нас не зобов’язують.»

«…проклятою «акулою» є не демократія з її широкою політичною свободою, народовластям, рівноправством, вільною економікою та повною духовою незалежністю кожної людини, а саме лабораторія садизму, організованого тоталітарного хаосу, безконтрольної корупції й аморальної гнилі, яка має збірну назву – комунізму. Хто хоче проповідувати в своїй країні комунізм, мусить спершу або сам пожити кілька літ в сталінському «раю», або запитати про нього в тих, хто там жив. В противному разі він є ніхто інший, як агент 5-ої колони Російської імперії.»

«Ціль оправдовує всі засоби» - це не пуста фраза, а практична основа її злочинної роботи від першого дня існування. В ім’я цієї засади компартія потоптала всі святощі людства. Оплюгавлено по-варварськи Бога. Обпльовано «гнилу культуру». Обкидано болотом поняття нації (крім російської). Знищено святая святих людства родину. Саму людину зведено до рівня бездушної худоби та безвільного автомата, ограбованого від духових та матеріальних вартостей. Цій безвольній худобині та садистичному автоматові, що зветься большевиком, зовсім байдуже, кого різати. Він спочатку ріже «буржуя», потім «куркуля», потім «середняка», потім «бідняка», потім «ворога народу» - трудового інтелігента, «зрадника» революції посеред своїх партійців, а в кінці ріже – свою рідну матір. Діти пишуть доноси на своїх батьків до поліції, батько не довіряє синові, а син батькові, брат катує брата, сусід сусіда обходить поза горами. Взаємне шпигунство серед найближчих товаришів – для контролі, в ім’я «великої ідеї». Найгіршої марки ленунціяторство – це основна мораль большевизму. Такою зброєю воює компартія проти морально-життєвих основ людства.»

Т. Боровець, Демократія в полоnі, - «Оборона України», 10 квітня 1947 р.