Неприємності з демократією (Ч.1)

Девід Рунсімен 

 Останні декілька місяців були поганими для західної демократії. Влітку ми дізналися, що в той час коли демократичні громадяни та їх вибрані політики займалися своїми повсякденними справами, спецслужби підслуховували все, що ми робили. Вже було б погано, якби політики прикривале це. Але ще гірше, коли думаєш про те, що політики самі не відали, що відбувається. 

Пізніше,в вересні, ми мали кавалькаду західних політиків, які намагалися розрулити ситуцію в Сірії, але були загнані в кут своїми законотворчими органами.  Коли Обама, Камерон та Олланд бормотіли й ходили колами, видивляючись що можна зробити з хімічним арсеналом Ассада, Путін вмішався в останній момент і став героєм дня. Це було приниження для них, на додачу приправлене коронуючею статтею в Нью-Йорк Таймс, де були висвітлені переваги зрілої твердої руки над демократичним боягузтвом. 

Потім справи пішли ще гірше. На протязі 17 днів в жовтні уряд США зовсім перестав виконувати свої функції, в той час коли політичні фракції в Вашингтоні, сперечаючись між собою, поставили країну на край дефолту. Їх політичні ігри визвали в решті світу змішані емоції: китайці невдоволено хитали головою, Путін насміхався, бюрократи в Брюселі виснажливо видихали.Ті політики, яким не треба хвилюватися щоб бути переобраними, або в яких є приручені й "одобрямс" парламенти, дивилися на все це з змішаними почуттями жалісті й презирства. 

Ті з нас, хто живе в західних демократіях, інколи можемо спокуситися і погодитися з цим. Заздрість диктаторам-звична риса західної політики. Ми не хочему по-справжньому жити при диктатурі-в нас ще залишилися жахи, що це може за собою повести- але ми заздримо диктаторам за їх спроможність діяти рішуче під час кризи. Незважаючи на всі інші вади, тяжко уявити, щоб Путін не знав, чим займаються його секретні спецслужби. Ми можем сміятися з всіх цих фото, де він напів-роздягнений полює дичину, але він явно з тих політиків, що бере бика за роги. Поки Обама був заручником своїх парламентарів, лідери Китаю в його відсутність на світовій сцені пропагували принади своєї політичної системи. 

У китайських політиків велика перевага в тому, що вони вільні від вимог виборчого циклу, а також можуть не звертати увагу на громадьску думку. Також і китайські технократи можуть обійти всі демократичні перевірки і баланси демократичної політики і приймати швідкісні рішення. Західні академічні вчені розповідали мені, що якщо ви хочете втілити в життя захоплюючий план, буде це "зелене місто", або передова транспортна система, або перезагрузка цілої промисловості, робіть це в Китаї, де це буде зроблено швидко, а не поки ці ідею покриються пліснявою. Ніхто (або майже ніхто) з цих вчених не хоче запозичення самої системи китайського державного капіталізму, вони вважають його неліберальним і деспотичним, вони віддані демократії. Вони всього лише хочуть, щоб демократія була такою ж рішучою...