Неприємності з демократією (Ч.3, фінальна)

...Припадки заздрощів диктаторам не зникнуть. Поле фундаментальної битви між автократією і демократією, скоріш за все, зміститься на схід, де Китай й Індія в кінцевому рахунку будуть змагатися за домінування в 21 сторіччі. Індійська демократія-хаотична і так і волає до більшої рішучості. Китайська автократія-ефективна, але потребує більшої адаптованості. На великому проміжку часу більш адаптована система переважить. Але якщо їй  на заваді не стануть її ж короткочасні вади. В той же час, західна демократія стикнулась зі своєю версією пастки впевненості. В Європі  і Америці фінансова криза спровокувала виплески поривів вибратися з неї, коли обрані політики намагаються тримати корабель на плаву, поки не повернуться кращі дні. Наша політика- вузька і прагматична, наші лідери не роблять нічого більше ніж мінімально необхідного, щоб уникнути незворотніх втрат. Та коли ми ведемо такі відомі нам демократичні битви, ми втрачаємо погляд на більшу картину. Демократії були спроможні справлятися з викликами навколишнього середовища в минулому. Проте проблема глобальної зміни клімату ще ніколи не стояла перед світом. Але ми практично нічого не робимо для її вирішення. В довгостроковому поєдинку між демократичною нетерплячестю і демократичним самовдоволенням останнє може бути переможцем. І якщо це трапиться, то програємо ми всі. 

Тим часом плутанина демократичного життя породила умови, коли спецслужби і агенства нацбезпеки використовують наші відволікання і шпигутють за нами. В той час, коли ми продовжуємо займатися шоппінгом і витріщатися в свої ноутбуки, вони слідкують за всім, що ми робимо. Нещодавнє викриття цієї діяльності і є прикладом демократичної нетерплячості та демократичного самовдоволення. Так як до цього ми не звертали увагу на них, вони змогли звернути свою увагу на нас, без нашого відома. Тепер, коли ми про це дізналися, багато демократичних громадян відчувають лють і відразу: потрібно щось робити. Але настільки ж багато лише байдуже знизують плечима: навіщо нам переживати, що нас хтось підслуховує, якщо нам нема чого ховати? Якщо великі мережі супермаркетів і Гугл збирають інформацію майже про всі сторони нашого життя, то чого дивуватися, что спецслужби роблять те ж саме.Схожа реакція політиків: деякі несамовито розлючені, деякі збентежені тим, що вони цього не знали. Але більшість відносно байдужі- адже саме за це шпигунам платять гроші. 

Паттерн демократичного життя полягає в тому, що ми дрейфуємо в неминуче лихо, а потім спотикаючись вибираємося з нього. Недемократичні дійства підбираються до нас непомітно до тих пір, поки демократичні дійства- вільна преса, декілька непідкупних політиків- викривають їх. Коли це відбувається, демократії не хватаються залізною хваткою, вони просто роблять необхідні мінімальні поправки, допоки знову не дрейфують в наступне лихо. Що тяжко зробити для любої демократії, так це ввести постійний, невсипущий тиск на ті сили, які виробляють кризи. Набагато легше чекати на наступну кризу, ніж щось зробити перед цим. Новітні інформаційні технології тільки ускладнили цю проблему. Ми відволікаємося більш, ніж будь-коли. Надлишок інформації в світі робить практично неможливим для будь-кого тримати довго в секреті будь-що. Але також це робить практично неможливим всім демократично погодитися на реформи в публічному житті. Дуже багато галасу, недостатньо конкретних сигналів.Тому ми тримаємо наші пальці схрещенними в надії на те, що якось видеремося.