по стопам дубмана.

мне очень нравится читать блоги и авторские колонки дубмана....это расширяет мой кругозор как житомирянина.
хочу внести тоже в это начинание свой вклад.....тем более человек о котором я хочу сказать известен почти всем на этом ресурсе...
речь идет о выдающемся актере андрее сова.....это тот киноактер который играл в фильме королева бензоколонки панаса петровича...начальника этой самой бензоколонки...тот которому принадлежат крылатые фразы...
"Не смеши людей, балерина!"
"Слезами недостачи не перекроешь."
"Я 17 лет на этой бензоколонке работаю и, кроме благодарности, никаких взысканий не имею."
"Ударил заботой и вниманием по молодым кадрам."
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/m/sov/6015/works/
если кто до сих пор не вспомнил то пройдите по ссылке...увидев фото у вас сразу произойдет перезагрузка памяти и вы скажите...
--тю....так конечно я его помню.....
все с его слов....

Шлях до Житомира ми подолали за якихось три години.
-------------------------------------------------------------------------------------------
В Житомирі машина зупинилася біля двоповерхового особняка. У тьмяному світлі ліхтаря виблискувала табличка "Бульварна, 24".

Ми піднялись по дерев'яних, рипучих східцях.
-------------------------------------------------------------------------
Правду кажуть, що найгірше в житті чекати і доганяти. От і я тоді, пам'ятаю, не міг спокійно всидіти на місці, не знав куди себе подіти. То ходив з кутка в куток, дивився у вікно, розглядав сімейні портрети, написані олійними фарбами, бавився з собакою… Та стрілки годинника наче зачепилися одна за одну. Томливо тягнувся час…
Нарешті в передпокої почувся радісний сміх, поцілунки, вигуки, і за якусь хвилинку до вітальні зайшов енергійною ходою середній на зріст у повсякденній старанно відпрасованій генеральській формі Галинин батько. Він, кивнувши головою, привітався зі мною.
Батько налив усім по чарці.
— За ваш приїзд!
Випили мовчки, і настала дивовижна тиша, тільки чутно було, як стінний годинник цокав, відбиваючи тривожні, вирішальні секунди. Дивлюсь, а супроти мене Валентина Олександрівна і Галя показують на мигах, щоб я не полохався, а починав розмову. Я весь зашарівся, встав з-за столу, і наважився:
— Олександре Івановичу! Я люблю вашу Галю, і прошу дозволу на одруження. Прошу її руки, — випалив я з хвилюванням, але без зайвих театральних емоцій.
Його сірі з лукавинкою очі з цікавістю розглядали мене. Наче хотіли з'ясувати: "І де ти на нашу голову взявся? Розлучник!"
http://gazeta.zn.ua/personalities/andrey-sova-otgolosok-teatralnogo-romana.html
там по ссылке весь полностью разговор....мне вот что интересно...где этот дом бульварная 24......это где то в парке что ли получается.....