Глобалізація 3

33, 666, 900, 999, 1000, 1013, 1033, 1492, 1584, 1666, 1844, 1899, 1900, 2000 роки ‒ кінець світу, який очікувався в християнському світі згідно з різними трактуваннями Біблії та Священних переказів пророків, а також системами відліку в різних календарях.

Принаймні 2000-й рік та тодішні апокаліптичні настрої ще свіжі у нашій пам'яті.

Якщо до цифр додати віщування легіону ясновидців, а також різноманіття літочислень, то кінець світу має наступати мало не щодня. Це насправді не так вже й далеко від істини, принаймні для десятків тисяч тих бідолах, котрі померли вчора чи помруть сьогодні. Як сказав відомий герой Булгакова ‒ проблема не в тому, що людина смертна, а в тому, що раптово смертна.

Найбільш підприємливі та цинічні бізнесмени дрібного розмаху на кінці світу заробляють банально, але ефективно. Свічки стали найпопулярнішим товаром. Непогано йде бізнес у продавців різноманітних сховищ та зброї. В США особливо ходові набої проти зомбі, а в Москві дорого здають в оренду бункер Сталіна. Окремо слід відзначити кіноіндустрію. Окрім звиклого заробляння грошей вона покликана ще здійснювати важливішу місію ‒ зомбування обивателів. Але про це пізніше.

Чим наш світ, котрий щодня все більше перетворюється на матрицю, є поєднаним окрім перманентних страхів? Відповідь очевидна ‒ грошима. Лихо цього світу це гроші. Точніше ті гроші, котрі замість еквіваленту обміну товарами, самі стали товаром. Карл Маркс, вченням якого інтенсивно нам засмічували мізки в радянських ВУЗах, стверджував, що немає такого злочину, на який би не пішов капіталіст заради 300 % прибутку. Маркс, з роду равинів та адвокатів, добре знав, що пише про злочини одержимих грошима, а в кінцевому результаті – владою.

Що перетворило гроші в товар, а володарів грошей у тих, хто здатен на будь-який злочин? Відповідь у призабутій історії релігій, а саме в категоричному осуді лихварства. Не всі знають, що Коран категорично забороняє лихварство і арабські банки не видають кредити під відсоток. Мабуть ще менше відомо на загал про те, що раннє Християнство трактувало все, що підлягало поверненню крім саме позиченої суми, як грабунок.

Канон 17-й Нікейського Собору (325 рік) гласить: «Багато осіб, що належать до клиру, через огидну жадобу збагачення забули Святе Письмо, де говориться: «він не дасть своїх грошей для лихварства»... Святий і Великий Собор ухвалює, що коли й після цієї ухвали виявиться, що хтось братиме відсотки від позичених грошей або візьметься до якогось іншого подібного підприємства, наприклад, вимагаючи половину, або вживає половину якихось інших подібних способів, щоб набути огидне багатство, такого треба позбавити сану й викреслити із списку» (Дияния Вселенских Соборов. Том 1. Санкт-Петербург).

З часом ця ухвала призабулась і жадоба швидкого збагачення, за принципом «гроші роблять гроші», перемогла. Теперішня банківська система зародилася саме з лихварства. Першими банкірами були ювеліри, найвідоміший з яких Майєр Амшель Байєр, змінивши прізвище на Ротшільд, став засновником усім відомої династії. Ще одному відомому банкіру приписують наступну фразу: «Дайте мені можливість управляти грошима нації, і тоді мені буде все одно, хто приймає її закони».

Не вдаючись в довгі перепитії становлення банківської системи, можна констатувати факт, що своєї цілі банкіри добились.

У 1913 році, перед самим Різдвом, американський сенат прийняв закон про ФРС – Федеральну резервну систему. Прийняттю закону передувала таємна зустріч найвпливовіших банкірів США на острові Джекіл. Лобістом цього законопроекту був сенатор Нельсон Олдрич, чия дочка вийшла заміж за Джона Д. Рокфеллера молодшого. Самого Президента Вудро Вільсона, котрий підписав закон про ФРС, банкіри увіковічили на банкноті найбільшого номіналу – 100 000 доларів США (випущена у 1934 році). До речі, саме він видав Троцькому паспорт для повернення в Росію щоби допомагати Леніну організовувати революцію, котру ці ж банкіри й фінансували.

З того часу долар США випускається приватною фірмою, власниками якої, поряд з Рокфеллерами, Варбургами та Морганами, є ще кілька банкірських династій як у США, так і в Європі.

Сполучені Штати беруть у ФРС гроші у борг під відсотки. Така ситуація суперечить Конституції США, де право друкувати гроші надано виключно Конгресу США. З установою Федеральної резервної системи було узаконено таємний уряд, що складається з найбагатших людей світу. Федеральна резервна система друкує валюту США. Єдиним президентом, серйозно налаштованим змінити Федеральну резервну систему і друкувати гроші США самостійно, був Джон Кеннеді.

Ці ж банкіри фінансували не лише більшовицьку революцію 1917 року, а й ворогуючі сторони першої світової війни, згодом Гітлера та Сталіна. Гроші не пахнуть, стверджував римський імператор Васпасіан. Це неправда, таки пахнуть. Тільки пахнуть вони не лайном, а кров'ю. Результатом революцій та воєн були десятки мільйонів жертв з однієї сторони та мільярди доларів з іншої. Нічого особистого, просто бізнес.

Окрім заробітків на фінансуванні кривавих трагедій, банкіри добились ще одного надзвичайно важливого для себе результату. В 1944 році відбулася всесвітня конференція у затишному містечку Бреттон Вудс, штат Нью-Гемпшир, наслідком якої була нова світова фінансова система на чолі з доларом США, а правильніше – на чолі з валютою, емітованою банківським картелем під назвою ФРС. Флагманом цієї системи став МВФ.

«Сучасна банківська система створює гроші з нічого. Цей процес, мабуть, найбільша спритність рук, яка була будь-коли винайдена. Банківська діяльність була замислена у беззаконні та гріховно народжена» – заявив сер Джошуа Стемп, директор Банку Англії протягом 1928-1941 років.

Не вдаючись у післявоєнну історію розвитку та вдосконалення цієї системи, на сьогодні маємо вражаючий результат. Зовнішній борг провідних держав світу складає понад 70 трильйонів доларів США. Питання – кому всі в результаті винні? – залишається риторичним. Як і риторичне питання: у чиїх руках знаходяться усі провідні світові корпорації та ЗМІ.

Що потрібно ще тим, хто фактично контролює світову економіку? Загалом небагато-абсолютного контролю. Контролю над всіма аспектами людського життя. Надприбутки, заради яких пролилось море крові, вже втратили свою привабливість через досягнутість. Гроші, котрими вони володіють, потратити неможливо. Це лише інструмент задоволення маніакальної жадоби влади. Жодної конспірології чи теорії змови. Питання швидше філософії чи релігії, якщо не психіатрії.

Але, здавалося б, до чого тут кінець світу?

Нормальна людина погодиться бути рабом, коли альтернативою буде смерть. Не кожна погодиться, але героїв не так вже й багато.

Новий світовий порядок, або Novus Ordo Seclorum, як написано під масонською пірамідою на однодоларовій купюрі, має стати для рабів бажаним. Це бажання може породити в масштабах планети не менше, ніж загроза глобальної катастрофи, або сама катастрофа.

Що може бути переконливіше, ніж кінець світу? От і живе людство в його постійному очікуванні, а підконтрольні все тим же збоченцям ЗМІ та кіноіндустрія слухняно цю тему підживлюють.

Цьогорічний черговий кінець світу співпадає з закінченням 99-річного терміну права ФРС випускати долари. Щось же потрібно зробити й з глобальною фінансовою системою, доведеною до абсурду. Враховуючи можливості ляльководів, можна очікувати чого завгодно. Від феєричної голлівудської постановки Армагеддону до третьої світової війни.

Світ напевно зміниться. Нас чекає Великий Перехід. Чим він завершиться? Хтозна. Потрібно просто бути готовим.

«Я хочу збудувати собі трон
На величній холодній горі,
Оточеній страхом людським,
Де панує похмурий біль...
Прийнявши моє вчення
Світ надурно загине...»
( Карл Маркс, драма «КВЛАНЕМ»)