|
boomerОценка: 2.9/5 Голосов: 34 |
А. Гриценко о Майдане
Частичные выдержки из блога А. Гриценко:
Що небайдужим людям, активістам Майдану, за цих умов робити? Перше –
дочекатися, коли Рада Майдану, можливо, під впливом більш правдивої й
дієвої її частини, врешті оголосить якийсь План дій. Якщо він буде
переконливим – ми з Вами, усі разом, маємо докласти зусиль для виконання
цього Плану. Заради Майдану і успіху спільної справи. А якщо ні? Тоді
ми все одно робитимемо те, що чесно й самовіддано робили дотепер, що
вважаємо вірним і заради чого, власне, на Майдан вийшли. Робитимемо не
на коротку, а на довготривалу перспективу.
Тож друге завдання –
не гаючи часу, зараз усім активним людям, "однієї групи крові", треба
гуртуватися докупи, підтримувати й захищати одне одного. Треба зберегти
усі ті живі й ефективні острівці громадянської позиції та
самоврядування, які позитивно проявили себе на Майдані як самодостатні й
дієві структури. Треба посилити їх новими активними людьми, налагодити
живу взаємну комунікацію – на завтра і на майбутнє.
Скажу
зараз те, прикре й малоприємне, про що думають і говорять багато, в
наметах і на кухнях – але проголосити зі сцени Майдану ніхто не
осмілюється. Скажу прямо, бо це правда:
Майдан як шанс, Майдан як потужний імпульс, Майдан як активну й готову до дій людську енергію – уже злили. Але...
Майдан
як генератор позитивних змін, Майдан як ядро зміцнення громадянського
суспільства, Майдан як постійно діючий інструмент прямого впливу народу і
на владу, і на опозицію, Майдан як рентген, що просвічує кожного,
виявляє серед нас сильних, порядних і ефективних людей, майбутніх
лідерів – такий Майдан не зіллє ніхто!
Звідки така впевненість?
За
період Майдану мільйони людей по всій країні піднялися із зневіри,
розправили плечі, вдихнули на повні груди свіжого повітря, відчули
лікоть одне одного, побачили гарячі очі навколо себе сотнями тисяч...
Усі
ці люди, справжні Громадяни з твердою громадянською позицією, які
проявили себе набагато активнішими й відповідальнішими, ніж ті, хто
взявся Майданом керувати; Громадяни, які повірили в себе й отримали
тепло солідарної підтримки одне одного – звідси моя впевненість.
http://blogs.pravda.com.ua/authors/grytsenko/52bece6b3a78f/
«В 1904 году народные массы ещё сохраняли спокойствие, революционные требования к правительству предъявляла только образованная элита — студенты и другая интеллигенция, а также помещики-земцы. Основные настроения были либеральными, то есть „буржуазными“. И социалисты в этих событиях были лишь на второстепенных ролях агитаторов и террористов. Основная масса населения — крестьяне, а также и рабочие — наблюдали политические столкновения со стороны. Как писал 2 января 1905 года Струве, „революционного народа в России ещё нет“. Пассивность народных масс вдохновляла правительство, так сказать, не уступать своих позиций без боя, в уверенности, что, пока требования политических перемен исходят от „общества“, их ещё можно отклонить. Но 9 января, в день расстрела рабочей демонстрации в Петербурге, положение драматически переменилось. С этого дня, вошедшего в историю под именем „Кровавого воскресенья“, революционное пламя разнеслось по всем слоям населения, превратив революцию в явление массовое; и если Земский съезд 1904 года был русскими Генеральными штатами, то „Кровавое воскресенье“ стало Днём взятия Бастилии."