HoakinaОценка: 2.9/5 Голосов: 28 |
Сьогодні виповнюється 116 років Володимиру Сосюрі. Постать (як водиться в Україні) настільки ж значна, наскільки й суперечлива. Видатний радянський поет, в минулому солдат УНР, особистий охоронець С. Петлюри.
Ми знаємо його як тонкого лірика, автора кількох збірок любовної лірики і безсмертного "Так ніхто не кохав...". І ще як автора патріотичного вірша "Любіть Україну", написаного 1944 р. Сьогодні він знову актуальний... як і в буремний рік битви за Україну.
***
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
1944
типично приспособился .для трагизма ему не хватило лагерей.
Якщо тобі бракує таборів, відвідай сектор Газа.
старый ,петлюровский большевик ,таких было много.
Старих сіоністських совків тут теж до біса. І що?
Любим марно я й вона.
Я мовчу - вона рида...
Плачу я - вона мовчить...
Лиш рука її бліда у руці моїй тремтить.
Що це? Звичка чи любов?
Яде мій останній яд!
Скільки раз од неї йшов і вертався я назад.
Я цілую, та дарма.
Ми не рідні й не чужі,
Бо в любові цій нема пісні повної душі.
Хмуро, хмарно. Ярина.
Любим марно я й вона...
В. Сосюра
Чорним небом думи напосіли.
І болить, болить, коли згадаю
я її, мою незрозумілу.
Вийду з міста. В синім океані
все блищить під місячним опалом.
Стогне парк у місячнім убранні,
бо лишилось жить йому так мало.
Там, у небі, невідомі гами,
де звучить вечірнє алілуйя.
Шелестить осінньо під ногами,
з тихим болем дерева цілую.
Знову місто. Вулиці вузенькі.
В цім будинку і моя кохана.
Мимо йду. В лице — трамваїв дзенькіт.
Може, вийде і на мене гляне.
Але ні. Не хоче чи не може.
Я іду. Додому б тільки швидше.
І коли тонув у сон тривожний,
нахилялось все її обличчя...
В. Сосюра
1924
Кончился бой.
Жёлто-синие клочья
Снова на станции
Треплют свой шёлк.
К пленным, столпившимся молча,
Сам куренной подошёл.
. . . .
- Вот так ребята -
Стройны да красивы,
Жалко расстреливать всех.
Вон, поглядите - и солнце и нивы!
... смех ...
Затріпотіли на станції знов,
І до юрби полонених
Сам комісар підійшов…
– Є гайдамаки мiж вами, я знаю.
Кожного кулi чекає печать.
…Стиснуто губи в останнiм вiдчаї.
Всi полоненi мовчать.
Вийшов один і сказав комісару:
«Я –гайдамака, стріляй!»
Вот здесь нашёл, у Бузины:
http://www.segodnya.ua/ukraine/ictorii-ot-buziny-vladimir-cocjura-%E2%80%93-klaccik-iz-durdoma.html
Драчуна притащили в отделение для буйных и голого бросили на железную кровать. Вокруг был настоящий дурдом! Один больной кричал, что горит и тонет. Другой – просил закурить и щипал обессиленного после укола поэта ногтями за лицо. А третий бегал в одном белье вокруг кровати и цитировал самого Сосюру: «Цвіте червона Україна!» Это неожиданно воодушевило валявшегося, как труп, автора: «Я подумав, що раз мене і божевільні знають, чого ж я буду боятися?»
Він вбив і дружину, і маленьку доньку. "Я вибрав місце у затінку. Як і дружині, голову червоною хустиною накрив. Витягнув наган і вистрілив у голову їй..."
І не отримав навіть умовного терміну. Зате з подвоєною енергією кинувся писати свій маразматичний "Бур'ян".
Перевёртыши!
"...І підходить фашист і пита:
- Я знаю, між вас є комсомольці!
А ну, хто? Негайно кажіть!
І тута виходить один, курчавенький й каже:
- О, такі єсть. Я вам такі січас іх пакажу!..."
( За почти оригинал не обезсутьте.)