Ми не даремно згадали рядки з Лесі Українки: «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя!», не лише тому, що Ізраїль витримав століття важкої боротьби за свою незалежність, а ще й тому, що у всі часи євреї, як й інші народи – татари, поляки, росіяни – докладали чимало зусиль у боротьбі за незалежність України. Євреї були й серед запорожців, є вони і на нинішньому Майдані, згадаймо хоча б Єврейську сотню. 
 
А нинішня ситуація в Україні, коли їй нав’язано повзучу анексію з боку добре організованого у військовому плані агресора, багато у чому нагадує ситуацію з Ізраїлем, який і нині живе постійно в умовах воєнної осади та щоденно веде боротьбу з терористами, як на своїй території, так і за її межами. Тому приклад євреїв, як тих, що сьогодні стоять за незалежність України у важкий час війни саме в Києві, Одесі, Донецьку, так і тих, що живуть і сплять зі зброєю в руках в Ізраїлі, є для українців, мабуть, дуже повчальним.
 
Якраз про це ми вели мову у нашій програмі з відомим українським політиком, учасником Майданів, віце-президентом Європейського єврейського конгресу Євгеном Червоненком. І я, насамперед, запитав його, про те, що він думає про намагання у ці дні російських ЗМІ кинути у стосунки євреїв і українців ембріон незгоди, поширити через дезінформацію почуття взаємної недовіри, страху, насамперед, серед євреїв у нинішній непростій ситуації в Україні, звинуватити українців не лише у фашизмі, а й в антисемітизмі та підштовхнути євреїв до втечі з українських теренів?
  
– Я лише можу абсолютно відповідально сказати, що це абсолютна нісенітниця, про що, на жаль, говорять російські телеканали та інші ЗМІ в Росії, причому це така кампанія, яка робить велику шкоду дружбі, що має місце сотні років між Україною і Росією. Цим закладаються великі міни під наше майбутнє. Те, що робиться російською пропагандою, викликає просто жах. Що стосується конкретно євреїв, то я, як віце-президент Європейського єврейського конгресу, кажу відповідально, що ніяких проявів антисемітизму, чи будь чого такого, в Україні сьогодні немає. Навпаки, нація в Україні консолідувалася. Ви знаєте, оця російська пропаганда і оця агресія, і неправда довкола цього, призвели до того, чого не було в Україні всі роки – з’явилася національна ідея. Полягає у вона у тому, що народ консолідувався, про що кажуть багато політиків. Правда, на жаль, консолідувався на питанні неприйняття російського тиску.
 
– Як Ви розцінюєте нинішню ситуацію в Україні, коли багато політиків кажуть, що це вже війна, фактично?
  
– Я знаю, що таке війна, і не хочу її. Це поки-що наша внутрішня справа, бойові дії. Але, на жаль, це все переходить і в економіку. І головне те, що війна фактично вже йде, безумовно, це й пропагандистська війна, і вона гірша мабуть у 21-му столітті, аніж колись якийсь збройний конфлікт. І війна йде, на жаль… Мені про це боляче вести мову, але нічого гарного у найближчій перспективі я не бачу.
 
– Пане Червоненко, от що Ви думаєте з того приводу, коли нам сьогодні кажуть багато євреїв у Ізраїлі, вихідців з України, про те, чому ми церемонимося з сепаратистами, озброєними нападами самозванців на державні установи, вбивствами ними цивільних людей, чому так мляво ведемо з ними боротьбу? І додають, що Ізраїль у даному випадку вже давно знищив би ракетами, власною зброєю, цих озброєних людей та обурюються нашою нездатністю в даній ситуації?
  – Я можу сказати особисто, що тут є два фактори. Перший – це абсолютна корозія моралі в державних структурах України, я про цей термін казав ще з часів Кучми. Вона, як ракова пухлина, призвела до того, що в силових органах немає патріотизму. Вони вважали лише, що «кришувати» й займатися рекетом – це їхня головна справа. По-друге, це нерішучість керівництва із-за своєї тимчасовості, чи просто нездатності йти на вчинки, за які треба відповідати. І, на жаль, не потрібні зараз люди, які можуть робити вчинки і відповідати за них. Я знаю багато таких людей. І оцей квотний принцип розподілення посад, він призвів лише до одного, до страшної корозії моралі, до того, що ми тепер втрачаємо. Мені приємно, що Петро Порошенко у передвиборних своїх тезах каже про те, що він відмовиться від таких підходів. Я це колись казав губернаторам і тепер це каже Порошенко, що є патріотизм, професіоналізм і порядність, якщо ми це не поставимо на перше місце, то будемо втрачати знову, і морально, і військово, і політично. Повірте мені, багато хто з еліти, з інтелігенції дуже з болем дивиться на це, але не в силах втрутитися.
 
– Пане Червоненко, ми знаємо, що Ви спортсмен, рішуча людина. От якби Ви були наприклад міністром оборони, чи головнокомандувачем, щоб Ви зробили б на Сході України?
 
– Хм! Якби я був, не хочу тут розповсюджуватися… Але хочу сказати, що пишаюся тим, що коли під час Помаранчевої революції було багато приводів для ескалації, але ні одна краплина крові не була пролита. Те що я би зробив тепер, то я би дав… без корупції, матеріальний стимул, і соціальні гарантії тим, хто воює і давав би чіткі накази, які б не скасовувалися. Бо багато-хто із моїх колег, хто бере участь там, кажуть, що командування йде за принципом – крок вперед, два назад… так воювати не можна, це вбиває рішучість, людей, котрі воюють. Плюс до того, ми втратили професіоналізм.
  
Загибель сімох десантників – це жах! І тому, що ці БТРи їхали помалу. А за всіма правилами, що нас колись вишколювали, ще з молодих років, у Радянському Союзі, це те, що не можна по воєнній території рухатися повільно, техніка мусить рухатися на максимальній швидкості. Де ж дозори, розвідка? У нас мало боєздатних частин. Але якщо не давати рішучу відповідь, я не знаю чим це все закінчиться. Бояться ухвалювати рішення, у підсумку – є зайві жертви. Це все вже інші проходили, так було, коли серби на Балканах ставили у війні з Хорватією живі щити попереду з цивільних. Тоді хорвати попереджали у гучномовець з проханням всіх мирних громадян відійти з попереджувальним пострілом в повітря. Плюс нерішучість, ніхто тепер не насмілюється ухвалювати рішення і брати на себе відповідальність. Але це все веде лише до затягування ситуації. Коли всі ці терористи, я іншого слова не знаходжу тут, будуть більш впевненими у своїх силах, то і буде надалі зростання фінансування цього конфлікту.
 
– Пане Червоненко, а як Ви розцінюєте початок загальнонаціонального діалогу, що тепер розпочався. З ким на сході України можна вести цей діалог, із озброєними людьми? 
  
– Світова теорія боротьби з тероризмом все прописала. З терористами не треба вести діалог. Треба розмовляти з елітою Донбасу, і дати їй зрозуміти, що вона не збереже своїх феодальних прав, як це було, бо це вже неможливо. Але для цього повинна бути рішучість. Якщо в України і є майбутнє, то це майбутнє європейської країни, де права у всіх одинакові. Право ж феодалів, про це вже всі кажуть відверто, мусить бути скасоване. Закон для олігарха, міністра, чи просто міліціонера, громадянина, мусить бути один. Це не примха, це просто необхідність для виживання країни.
  
Я переконаний, що при патріотизмі, професіоналізмі, порядності, ми б і Крим не втратили, і не дали би так розгорітися полум’ї на сході України. При тому, що хворобою була бравада приниження справжньої ролі спецпідрозділів, вони виконували наказ…А з оцією нерішучістю сьогодні ми можемо втратити країну. Бо економічно країна не може існувати в стані неоголошеної війни. Росія на це розраховує і роздмухує цей конфлікт.
 
– Пане Червоненко, багато євреїв у Ізраїлі бажають допомогти Україні. Там, як й в інших країнах світу, є резервісти, колишні громадяни України, які готові зі зброєю в руках захищати Україну. Як це можна зробити, з Вашої точки зору? 
  
– Я вважаю, що на державному рівні це неможливо тепер. Я також був нещодавно в Ізраїлі, як віце-президент Європейського єврейського конгресу, ми мали зустрічі з прем’єром країни Нетаньягу, головою Кнесету (парламенту) і мали розмову з керівником Генерального штабу Ізраїлю. Офіційна позиція Ізраїлю зрозуміла, невтручання. Але люди, котрі дуже хочуть допомогти, вони б могли це робити через недержавні військові і патріотичні об’єднання. Особливо з резервістів, яких дуже багато у таких формуваннях. Це ціла резервна армія Ізраїлю, до якою входять менеджери, фермери, зі своєю зброєю. Вони намагаються об’єднатися, щоб у разі агресії захищати свій народ. Оці люди потребують інструкторів, і знайти бажаючих з цих об’єднань не так важко. У мене, безумовно є почуття гордості, що й в Україні є такі формування, Єврейська сотня. Такі об’єднання можуть допомагати… Я українським політикам завжди розповідаю, що в ізраїльському кнесеті може бути п’ятсот думок і можуть лаятися між собою, але коли з’являється зовнішній чи внутрішній виклик, ізраїльська нація єднається, як один непереможний кулак. Це добрий приклад для України. Наприклад, 700-тисячна ізраїльська армія збирається у бойову готовність упродовж трьох днів. Оце так практика резервістів, яка потрібна Україні.
 
– Як Ви прогнозуєте перебіг президентських виборів 25 травня в Україні, коли Росія намагається їх зірвати? 
 
– Нам треба, згідно із законом, провести ці вибори. Я прогнозую, що нам вистачить здорового глузду та волі не піддаватися ні на ніякі провокації та провести президентські вибори. Без цих виборів України не буде. Буде ще важче.