Герои не умирают!

ДРУГ СЄВЄР: "Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ МЕНЕ ОПЛАКУВАЛИ."

Так, це дійсно сталося. Сьогодні, в цей чорний день 6 листопада 2014 року пішов від нас у Вічність Сергій Олександрович Табала, більш відомий за своїми псевдо "Сєвєр" та "Ксьондз". Він був одним із дуже небагатьох моїх найкращих друзів, і я ніскільки не покривлю душею, коли скажу, що з радістю віддав би власне життя, аби він жив далі.Я не хочу зайвого пафосу, але про Сєвєра просто неможливо сказати інакше: в ньому все було лише з великої літери - Людина, Чоловік, Друг, Націоналіст. Тут можна ще писати й писати, бо у свої неповні 19 років він вже заслужив на те, аби про нього була написана книга. Але не зараз.
Друг Сєвєр дійсно відчував, що життя йому визначене недовге, хоча й було воно дуже яскравим. Відчував це і я, тому прощалися ми з ним кожного разу, як назавжди... У травні цього року, коли Сєвєр вперше збирався їхати на війну, він наговорив мені на диктофон коротенький свій заповіт. Я не буду його викладати тут, бо більша частина заповіту широкого загалу не стосується. Приведу лише останні слова Сєвєра, і дуже прошу усіх, хто його знав, прислухатися до них:
"Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ МЕНЕ ХТОСЬ ОПЛАКУВАВ. Я ХОЧУ, ЩОБ ЦЕЙ ДЕНЬ СВЯТКУВАЛИ, БО ПОМЕР ОДИН ІЗ СИНІВ НАЦІЇ, ЯКИЙ БОРОВСЯ ЗА НАЦІЮ. Я НЕ ХОЧУ, ЩОБ МЕНЕ ОПЛАКУВАЛИ."
Спи спокійно, друже мій. Ти помер чесно, як і мріяв, зі зброєю в руках. Мабуть, ти вже постав перед Богами, у яких так вірив...