ГОВОРЯТЬ ШТУРМОВИКИ

КПД: Коли приїхав в аеропорт, перше відчуття - розчарування. Очікував зовсім іншого. Усі розповідали про нього, як про справжнє пекло, а ЗМІ взагалі подають летовище, як страшилку нового часу. Тож ми і готувались до виїзду як до чогось надзвичайного.
Але, як на мене, нічого особливого там немає. Ну луплять з усього підряд, ну суцільні руїни, ну складні умови. І що? Для війни це все нормально. Тому і сприймаємо як належне.

Шуруп: І трохи дратує, коли на темі Донецького аеропорту і кіборгів страшно спекулюють. Чіпляють на груди медалі і вже герої до кінця життя. Не розумію,чому це має сприйматись як героїзм? Це не те, що наш обов'язок, це наш вибір. Ми - добровольці, робимо те, що хочемо і вміємо. Власне, займаємось своєю справою.

Хміль: Та це не означає, що нам не буває страшно. Щоб ви розуміли, ховатись там просто немає де. Один снаряд вщент знищуює кімнату з усіма укріпленнями, які ми конструюємо, поки немає обстрілів. Але головне - це навчитись опановувати страх. Як? Треба збагнути, що від твого стану залежить настрій побратима. Якщо кожен це знатиме і розумітиме, бойовий дух буде на вищому рівні в усього підрозділу. Коли стається щось трагічне, ми навпаки намагаємось триматись в доброму гуморі. Війна без втрат неможлива. З цим треба змиритись і воювати далі.

КПД: А ще можна поспівати "Черные глаза", поки нас обстрілює кулемет. Або потанцювати з автоматом. І взагалі усе треба переводити в такий собі стьоб на межі фолу, бо інакше там тримати позиції неможливо. Тому ми і гонимо, як тільки можемо.

Ці хлопці - бійці штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК ПС -_вже близько місяця забезпечують оборону вежі на території Донецького аеропорту. "Крута, відірвана, божевільна банда, з якою приємно перевертати гори", - так про них говорить комбат Чорний.