А незабаром 17 листопада

Як на мене, найцікавіші роки проживання в студентському гуртожитку припадають на другий курс.  Ти вже знаєш ЩО, ДЕ, КОЛИ і ЯК. Для первачків – ти авторитет, що пройшов дві сесії, для старших курсів – колЄга і брат. Ти чудово орієнтуєшся який матрац варто брати в кастелянші, а який можна збагрити «новобранцям». Твої здобутки в кулінарії вже не обмежуються торбою з рідної хати, мівіною та смаженою бульбою. Спектр смаколиків пропорційно розширено кількості торб першокурсників. Ні, мародерства у нас не було. Знайомство з первачками відбувалося цивілізованими методами.

…Як правило, святкуючи поселення, з’ясовувалося, що комусь катастрофічно не вистачає чарки (з чашок пити горілку було не комільфо). Де взяти? Правильно – у сусідів. «Обезчарочний», немов Амундсен чи Скотт, вирушав у похід на пошуки даного атрибуту застілля.

Тим часом активно знищувалися продовольчі запаси в кімнаті святкуючих. Після четвертого тосту - «за батьків: хай думають, що ми тут вчимося!», панство вивалювало на перекур. Крізь димову завісу, косим поглядом оглядали та прицінювалися до… - ні, не до «м’яса» - чомусь мені так називати дівчат язик не повертається, - до потенційних жительок секції.

Ці жительки, сором’язливо нахиливши голівоньку, зашарівшись, мовчки порпалися в каструльках на електроплиті, або ж короткими перебіжками гасали від кімнати до умивальника. Іноді, на кухню виходив батько когось з новоприбулих, який цікавився де можна взяти лінолеум, хто тут ставить замок у двері і вообше (?)

Вигодовані на домашніх харчах дівчата з Любарщини, товстокосі з дико-чорними оченятами овручанки, прифігєлі бердичівлянки та коростенки, горді землячки Лесі Українки – новоград-волинки… йоооо… воістину – жіночий монастир!

На запрошення приєднатися до бенкетуючих, як правило, відмовляли. Ще б пак! Завтра тре раніше встати, бо ж на навчання.

Кумпанія поверталася до столу. Ні, не думайте, що склад її був постійним – щохвилини навідувалися колЄги-однокурсники, брати старші. Хтось тягнув магнітофон, хтось – брав гітару, тим самим даючи зрозуміти, що спати лягти раніше первачкам ніхто не дасть.

Тепер на перекур виходили вже не кагалом, а невеличкими групками. З такими первачки охочіше йшли на контакт. І після чергового запрошення вони не могли відмовити. Хрещення оковитою, а далі – о-о-о, а далі лекція з усіх сторін, що їх чекатиме на парах того чи іншого педонома, як здавати іспит, та як найкоротшим шляхом дістатися до альма матері. Під час душевно-повчальної бесіди з’ясовувалося, що у Наташі-Оксани-Олі є спільні з присутніми знайомі, хтось комусь був земляком, а між кимось вже прокидалась інтімная симпатія.

Як водиться алкоголю вживали не багато, але його виявлялось мало. Отже,  тре гнати «гінця», а відтак доходила черга до хлопців-первачків.

Хлопці-першокусники в цей час сиділи по кімнатах і не поспішали відгукуватися на стукіт у двері. Той, хто відкрив – ставав «гінцем». І жодні відмазки тут не проходили! Не знаю як і де, а ми САМІ давали  гроші, розказували, що брати та як заносити «акцію» (акція – 2 пляшки контрафактної горілки за ціною однієї).

Допоки ж чекали «гінця», хтось згадував про «обезчарочного», який пішов на пошуки столового прибору ще на початку застілля і досі не повернувся. Такого клієнта можна було знайти: 1. у кімнаті дівчат-першокурсниць, де він сьорбав чай і виливав потік свідомості на неокріпші вуха жертв; 2. у кімнаті хлопців-першокурсників, де він вже розкрутив пацанів на «поляну» і був тут за тамаду-верховода; 3. у таких же колЄг-спудеїв як і сам, що вже дружно пускали бульки носом від радощів зустрічі. У будь-якому випадку «обезчарочного» експроприйовували і тягнули на місце першопочаткової дислокації, бо «гонець» успішно доставив «бандероль». За успішно проведену операцію «гінця» запрошували до столу і відтепер він мав блати серед старших до першого проколу.

Чесно кажучи, після ліквідації «акції», я мало пам’ятав як розвивалися події далі – лише уривками. Однак, про те, що знайомство з первачками пройшло на «високому» рівні свідчив забитий санвузол, повний розгардіяш в кімнаті приймаючої сторони, лукаво-сороміцькі погляди першокурсниць та … єдина чиста чарка, що осторонь від усього стояла на полиці з цнотливо-чистими зошитами…