Свавілля житомирської транспортної мафії

Здається, що в нашому місті не писали про проблеми транспортної системи, хіба що ліниві. Не варто навіть сперечатися, що свавілля перевізників, яке триває більше 10 років і продовжується зараз, зупинити вже майже неможливо. Винними можна зробити кого завгодно: депутатів-перевізників, які зрозуміло не хочуть віддавати свій ласий шматочок, молодого заступника з питань транспорту Євгенія Демчика, на якого повісили усіх собак та вимагають негайного вирішення питання, що відкладалося не один рік. Винним може бути і наш гарант, російський окупант або пересічний житомирянин. Будь-хто.

Розпочалися активні протистояння громадськості та перевізників ще у 2013-2014 році. Прагнення українців до Європи було настільки стрімким, що перевізники просто не встигли перевиховати водіїв та змити весь бруд на автобусах, що накопичився за роки безвідповідального ставлення до свого бізнесу.
Одним з найперших відзначився ПП «Шеріфф». У 2014 році керівник підприємства Олександр Янчук заявляє про безпідставні перевірки транспортної прокуратури. Систематичне використання праці водіїв у 2 зміни, порушення порядку медичного та технічного контролю, безпідставне стягнення коштів з працівників, ПП «Шеріфф» назвав наклепом, що псує імідж підприємства, а саму перевірку незаконною. І це при тому, що транспортна прокуратура заворушилася саме після колективного звернення працівників ПП «Шеріфф». Чи це був наклеп з боку робочого класу, чи невиправданою жадібністю скупердяя Олександра Янчука та його київських хазяїв, прокуратура й досі не визначила, а справу спустили на гальма.

Нагадаю, що підприємство обслуговує так звані перевізниками «жирні» маршрути, а саме: 58,19, 47 та 3.
Вже давно не є секретом, що за «жирним» маршрутом №58 стоїть Віра Тимофіївна Шелудченко та Ігор Гундич. Своїми рішеннями за останні роки, вони майже монополізували транспортні перевезення у Житомирі, остаточно знищивши вже не рідне для них ТТУ. Адже саме цей тандем, «поставив» вже колишнього начальника управління транспорту та зв’язку Клинчука В.С. та нинішнього начальника трамвайно-тролейбусного управління Таможського. Клинчук проводив конкурси на визначення перевізників як йому заманеться, або як йому диктувало тріо Шеріфф-Шелудченко-Гундич. Такі речі, як порядок проведення, конкурсні комісії, умови договору для колишнього начальника управління транспорту і зв’язку були поза межами його уваги. Саме це і призвело до анархії, що відбувається зараз у місті та майже зводить нанівець усі намагання нинішнього начальника управління транспорту привести усе до ладу.

Саме у той час був назначений на посаду і начальник трамвайно-тролейбусного управління Таможський О.В. За час його правління, а по іншому назвати це не можна, адже його дружина Валентина Таможська – головний бухгалтер ТТУ, а дочка Тетяна – головний економіст. Так от клан Таможських вже так на економив, що вистачить навіть і внукам. Конфлікт інтересів, як визначила прокуратура після перевірки підприємства, міська рада мала усунути негайно, звільнивши частину родини від виконання своїх обов’язків. Тоді Валентину - головного бухгалтера разом з дочкою переводять у планово-економічний відділ і все стає ніби тихо. Та виникає одне але. За останні роки, підприємство зайняло позицію жертви. Субвенцію не дають, тролейбусів нових не купують, маршрутки не ліквідовують. Це неабияк вигідно, бо усі заборгованості підприємства, можна виправдати негараздами, що йдуть з міської ради.
Чудово знюхався Таможський з колишнім заступником міського голови з питань транспорту Мойсеєвим Юрою, який за 2013-2014 рік збільшив кількість міських маршрутів на 10, а графіків приблизно на 80. Вони разом з начальником ТТУ в тиху, але офіційно, здали на металобрухт не один тролейбус, що підлягав консервації, а не списанню.

Впровадження 1С неабияк лякає Таможських, адже до повноцінного аудиту підприємство не готове, а кількість перевезених пільговиків ніколи не підраховувалася, тому надходження та розподіл субвенції буде під чітким контролем, що стане останнім цвяхом у кришці труни ТТУ.

Такі депутати, як Микола Романюк, у банку якого лежать під відсоток кошти ТТУ, Іван Кучерявенко, маючий досвід у корупційних схемах та віджиманні ринків у Радомишлі, лобіює трудові договори з найманими працівниками підприємства та отримує від цього не малі кошти, Юрій Мойсеєв, колишній соратник по ходінню до пунктів прийому металу з залишками тролейбусів, активно витягують Таможського з прірви, в яку він активно скочується останнім часом.

Ниточки, що ведуть до нинішнього начальника ТТУ, йдуть не лише з міської ради, але й від перевізників. Начальник служби руху підприємства, під чітким контролем керівника управління, систематично отримує відкати за створення фікційних обстежень пасажиропотоків. Але навіть цим не можна виправдати постійні відмови керівництва створювати такі необхідні житомирянам маршрути, як Богунія-Крошня, Богунія-Гідропарк, Крошня-Гідропарк.

Виникає питання: чи зможе заступник міського голови з питань транспорту Євген Демчик, що з’явився незрозуміло звідки та не має досвіду роботи у транспортній сфері, побороти мафію, яку при всьому бажанні не зміг знищити у свій час Володимир Дебой.

А зараз нам залишається лише сміятися крізь сльози спостерігати за депутатами міської ради, що фотографують сміттєві баки та критикують систему комунальщиків, адже напередодні виборів, м’яч під назвою ЖКГ, відфутболили до того ж Демчика, відхрестившись від цієї ноши та зітхнувши з полегшенням.

Чи чекають на житомирян суттєві зміни, покаже час. Але зміни, що вже відбулися в свідомості не можуть не тішити.