«ІД зайняв нішу лівої ідеології»

Було безліч різних організацій - «Вільна сирійська армія», Джабхат ан-Нусра, а також «Ісламська Держава» (ІДІЛ) - воно згадувалося лише в низці подібних угруповань. Раптом ІДІЛ стало превалюючим і придушило всіх інших. Як це сталося? Я б почав з культурного і релігійного чинників.
Сунітське конфесія складається з чотирьох релігійно-правових шкіл, мазхабов. Найбільш радикальні збираються навколо так званого ханбалійского мазхаба. Це люди, які виступають за очищення ісламу від всіх нововведень, тому для них вороги - все. Якщо якісь представники мусульманського співтовариства мислять або діють не так, як вважається правильним у ваххабітів, салафітів, то вони автоматично потрапляють у розряд єретиків, звідси і їх непримиренність.
Відомий епізод з життя Мухаммада ібн Абд аль-Ваххаба, одного з найвизначніших діячів ханбалійского мазхаба. Його брат запитав, скільки існує стовпів ісламу. Мухаммад відповів «п'ять», на що брат відповів: «ні, ти створив шостий, хто не з тобою, той не мусульманин». Ханбаліти мають найбільш сильне поширення в східній Сирії та центральному Іраку.
«Ісламська держава» виникло в Сирії в районах компактного проживання ханбалитов. Башар Асад, прийшовши до влади в 2000 році, почав проводити економічні реформи. Але ці реформи в силу тих чи інших обставин опинилися половинчастими. Схід Сирії був абсолютно не розвинений, і на релігійний фактор наклався фактор економічний. Прозвучала невдоволення - «алавіти розвивають свої території, а нам нічого не дістається».
Важливий політичний фактор - війна в Іраку. На території центрального Іраку діє ісламістські організації різного роду. Дуже важливо, що Башар Асад до певного моменту потурав дії на території Сирії таборів ісламістів, які потім переходили кордон і з тим або іншим ступенем успіху пострілювали в американців. Таким чином склалася велика територія радикального ісламу.
Ще один дуже важливий політичний фактор полягає в тому, що влада в Іраку отримали шиїти. Колишній прем'єр-міністр країни Нурі аль-Малікі ввів вкрай непримиренну політику по відношенню до сунітів. Він вважав, що якщо йому вдасться придушити сунітський сепаратизм, то у нього вийде зберегти Ірак як єдине ціле. У 2007 році мені довелося спілкуватися з Теодором Карасиком, відомим американським фахівцем-сходознавцем. Він ще тоді сказав, що для Іраку потрібен новий Саддам. Я запитав, кого він бачить у цій ролі, і Карасик відповів, що це Нурі аль-Малікі.
Колишній прем'єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі з візитом в ліванському "Музеї опору Хезболли", листопад 2014
Колишній прем'єр-міністр Іраку Нурі аль-Малікі з візитом в ліванському "Музеї опору Хезболли", листопад 2014
Фото: Ali Hashisho / Reuters
Чому ж все це досі жваво? Тут дуже яскраво виражений соціальний момент. Взагалі, для салафітів, ваххабітів, цих самих радикалів ханбалійского мазхаба соціальний момент їх парадигми надзвичайно важливий. Закят, обов'язкова милостиня, - стовп ісламу, коли багатий жертвує гроші на утримання бідних. У цьому і є, як вони вважають, апофеоз ісламу як релігії милосердя, любові до ближнього, і цей момент вони найактивнішим чином обіграють.
Тут дуже важливо мати на увазі, що якщо ми будемо розглядати відбувається в глобальному масштабі, то немає ідеології, яка б їм опонувала. Ліва ідеологія оббрехала, девальвована, але вакууму тут не буває. Коли суспільство бідне, коли багато принижених і ображених, в лівих ідеях завжди є потреба.
Бідних багато, і тут з'являються ваххабіти, що говорять, мовляв, ми вас захистимо, ми є виразниками ваших інтересів, і це дійсно так. Курдська політичний і військовий діяч Абдулла Оджалан висунув свого часу термін «озброєна пропаганда», коли організації справою доводять те, що вони є виразниками інтересів населення. На Близькому Сході ісламські радикали виступають в такій ролі - людей, які не просто теревенять, а займаються справою - вбивають корупціонерів, допомагають бідним, вимагають виплати закят і так далі.
Це ідеологія боротьби, але це не ідеологія творення. Тому актуальним приклад Алжиру. Ісламський фронт порятунку в результаті виборів прийшов там до влади. І коли в січні 1992 року відбувся військовий переворот, ця організація опинилася в підпіллі і розвалилася на безліч різних нікому не підконтрольних маленьких ісламістських організацій, які почали боротися з режимом збройним шляхом, адже іншого методу вони собі не уявляли. Крах подібного роду структур, на мій погляд, настає тоді, коли виникає питання про те, що ж робити далі.
Добре, ми перемогли, створили це квазідержава [ІД], а що робити потім? Яку концепцію ми запропонуємо для того, щоб вибудувати функціонуюче держава? Держава це? Ні, це не держава, вона не може бути справжньою державою, особливо на такій території, як Сирія і центральний Ірак. Ісламістам нічого запропонувати. Вони кажуть, що, от, є Коран, є сунни, читайте, дивіться, все там написано, і так ми будемо жити. Але при всьому тому, що написано в Корані і Суннаха, вони регламентують відносини в архаїчному суспільстві. Носії цієї ідеології намагаються підігнати сучасні реалії під цю модель, народжується протест, а потім, відповідно, дроблення і атомізація. Ця структура приречена на поразку саме в силу цих причин. Всередині неї самої закладений деструктивний потенціал.