Вспомнил Иваницкого.

Помах жезла. Виск гальм. Короткий діалог. 
— Та нич же не зробив! 
— Айде! А знак не видів? А швидкість? 
— Скільки туй їздив, ніякого знаку не було. Кильо їхав? Деська кілометрів п'ятдесят. Вадь шістдесят. 
— Ажби. Сто, не менше. Штраф. 
— Никус-нич не маю. 
— Никус-нич? 
— Аніпіціцько. 
— Никай ліпше.
— Мо, відпустиш? Ниґда-шуга порушувать не буду! 
— Не ґрявчай. 
— Кильо штраф? 
— Кильо їхав
— п'ятдесят гривнів.
— Лем форинти? 
— Гий. 
— А курс? Як купити чи як продати? 
— Як купити. 
— От жіван! 
— Гиби я тебе знаю, цімбор. То не твій вуйко моєму дідику ґарадичи робив? 
— У Сільці? Він! І падамент у хижі. Файно зробив? 
— Файно. — То домовилися? Поїду собі? 
— Айно. Домовилися. По курсу як продати. Та й їдь собі з Богом!
2010-й. Травень. Прикарпаття 
Більше читайте тут: http://gazeta.dt.ua/internal/batkivschina-schodennik-_.html

Любил Игорь Николаевич на таком диалекте разговаривать.И любому было видно что делает он это с особой теплотой.
Земля ему пухом.