ЙОГА ТА МОВА ТІЛА

Я знову почала займатися йогою. Думаю, що це ціла філософія життя. Я мало розбираюся в першоосновах йоги і не хочу завантажувати свої думки навчанням. Я ходжу для свого задоволення, для розслаблення. Йога підходить для мого тіла і я відчуваю після занять гармонію. Хотіла поділитися своїми спостереженнями за весь час моєї йоги.
Колись було важко починати ходити. Тіло виказувало супротив, боліли всі м’язи після занять. Пам’ятаю, що я дуже хвилювалася, що не можу втриматися на руках пару секунд. Моя перша тренер тоді сказала: «Можливо і в своєму житті ви весь час займаєте одну і ту ж позицію, і тому зміни не приходять. Ваше поле діяльності звужене». Я часто згадую ці слова. Інколи я приходила на йогу з головним болем, страшно пекли очі. Втомлена і ніяка. Думала, що почну займатися, а там подивлюся припиняти чи продовжувати. Та біль проходив в процесі. Я навіть не помічала цього. Лише здивовано ловила себе на тому, що все нормально.
Буває в мене виходить добре, бувають тяжкі дні занять. Іноді спостерігаю своє тіло, як окремий об’єкт, котрий діє всупереч свідомості. Інколи ловлю себе на тому, що думки щезають, час зупиняється. І я існую поза часом.
Інколи дихаєш легко, не відчуваєш свого дихання. Інколи дихаєш важко, ніби намагаєшся вдихнути в себе життя.
Одного разу супроводжувала родину загиблої, як психолог. Дитині довелося говорити про смерть матері. Після цього в грудях застигло щось важке, як камінь. Прийщла на йогу і видихала важкість повністю. Не залишилось і сліду.
Йога для мене – інший паралельний світ, де душа розмовляє з тілом. Ні…. Швидше за все – тіло говорить з душею. А може те та інше. Ніколи не думала, що може бути щось прекрасніше за психотерапію. А в світі є речі, які теж можуть захопити та приємно дивувати щоразу.