Про Лунтика і Сердючку в Драмтеатрі

Маємо сьогодні вкрай спаплюжений день. 
Зранку подзвонили з садочка: "прийдіть візьміть два запрошення на двійнят на виставу у Драмтеатрі, і ще й подарунки отримаєте". Так як двійнята зараз вдома на лікарняному, то в театр пішла велика шанувальниця нашого Житомирського академічного музично-драматичного театру шестирічнарічна доня і той з двійні, який не хворіє... 
Чесно кажучи, дуже зраділи, що маємо нагоду переглянути чергову виставу в театрі. Ще й малий вперше зібрався в ТЕАТР...

З вішака...  Все як звичайно, фойє зустрічає новорічними декорами, фотозони на поверхах... За 10 хв до заповітних 12.00 в залу не пускають всі товчуться навколо та біля дверей і сходів. Початок першої, почувся гучний звук, запрацювали мікрофони - Снігуроньки розпочала святкову ігорову програму під головною сосною театру, перед входом до залу. Все як звичайно: ручки-ніжки, хлопчики-дівчатка,потанцювали-поїхали,  музичка, дітки з батьками трошки почали "розігріватись". Потім прийшов Дід Мороз, якого діти хотіли "потрогать" ( це дослівно слово дідуся, яке не підлягає вибаченню, бо наче б говорив українською). Кульмінацією ігорової програми були танці на місці з Дідом Морозом і Снігуркою під.....  Сердючку, оту саму "ой, не буду горювати...".
Проїхали, діти можливо нічого і не помітили, але батьки і актори неприховано знітились.

Але далі було найцікавіше. 
Ось це http://afisha.zhitomir.info/events/7265

МУЗЫКАЛЬНОЕ, ТЕАТРАЛИЗОВАННОЕ СУПЕР ШОУ ДЛЯ ДЕТЕЙ ЛУНТИК 

Повнісінький зал батьків і дітлахів зайняли місця згідно вказаним у квиточках=запрошеннях, очікували вистави від театральної трупи нашого театру. Навіть поява одного з акторів в костюмі "жука" ще давала надію на драматичне чудо. Він провів невеличку ігрову програму українською. 
Але далі чомусь почала звучати фонограма з російським текстом, можливо і з мультика, ми його не особливо дивились, не процитую.. розпочалось...
 ... шоу ....
На сцені купка повітряних кульок, грибочок, кілька квіточок в зріст людини. Під все ту ж фонограму в меланхолічному темпоритмі на сцені почали махати руками люди (сумніваюсь, що то були актори) в ростових костюмах героїв мультика "Лунтик" -  Бедрика Міли, стрибунця Кузі, двох гусениць і самого Лунтика. Герої під фонограму голосу намагались гратись і спілкуватись з залом. Але виглядало то як діалог німого і глухого... 
Фраза Лунтика "Ребята, вам весело?" звучала, реально як знущання. Моє двійнятко  уважно дивилось на сцену і не розуміло, що відбувається, малому 4 роки, зазвичай весела і активна дитина, тупо дивився на освітлені ляльки на поважних підмостках. 
А шестирічка по справжньому засумувала "Кричала : "НІІІ! не цікаво!"  і спитала, чому вони говорять російською і чому так "трошки нудно?".
Перекажу сюжет: він же ж і вся дія: після довгого музичного вступу вийшла Міла з Кузьою , похитались і помахали ручками, привітались з дітьми і запитали чи хтось знає, коли День народження у Лунтика. Ніхто не знав. "Давайте, пусть будет сегодня!" - запропонували.  Пішли пакувати подарунки і готувати торт. Виповзли гусениці = похитались і помахали ручками. (Це негативні герої по мультику - розбишаки і обманщики). Пішли. Вийшов Лунтик - привітався, пошукав-погукав друзів, нікого не знайшов - то вирішив потанцювати з глядачами. Під помірну музику "весело" похитався  і помахав ручками. Пішов. Повернулись  Міла з Кузьою попросили глядачів, при появі Лунтика разом закричати йому "Паздравляєм с  днєм ражденья". Вийшов Лунтик вони йому закричали, подарували дарунки і винесли торта. Потім того торта вкрали гусениці, але передумали їсти і вернули.... Між цими круговими виходами і заходами на сцену були почергові танці-шатання під нудотні пісеньки. Все як для розумово відсталих дітей, вибачте...
Потім, чомусь, знов прилетів Жук і знов провів гру танець з залученням глядачів.... Трошки веселіше, бо діти відчули, що до них СПРАВДІ говорять. 
Більше ми не витримали... Діти попросились додому. Менший випрошував подарунка.
Ми спустились донизу і тут -
частина друга,
ще веселіша і ще й принизлива вдодаток. вздовж усього фойє витягнулась черга до віконечка з подарунками. (Це ще коли йшло шоу в залі)...
Посередині імпрвізована торгівельна точка на коробках з тими ж подарунками від "Полісся продукт" тільки за гроші. Яких, я нажаль, з собою не мала. Бо купила б і пішла собі з миром. А так як малий просив дуже  "порадунки", і в наших запрошеннях був цей відривний фрагмент на його отримання (бо таке було не у всіх, дехто купив собі запрошення за 50!!!!! грн без подарунка) довелось стати в чергу.
 Роздача відбувалась дужжжже повільно, оскільки цьоця у віконечку звірялась зі списком, перепитувала, адреси, імена і прізвища, бо, як вияснилось в черзі, сюди на подарунки було запрошено всіх дітей всіх працівників всієї мережі "Полісся продукт", дітей з малозабезпечених і багатодітних родин, дітей учасників АТО та переселенців....  Всього то. 
І, уявіть собі, весь цей люд: тати і мами з дітьми на руках, у візочках (інвалідних в тому числі) і велосипедиках та підлітки без батьків вишикувались у цю безкінечну вереницю за новорічним солодким чудом.
Мені це пригадало моє дитинство 90-тих років, у цьому ж театрі, здалося навіть з того ж будиночка пакуночки роздавали, коли учні всіх шкіл натовпом стояли за соціальними торбочками з жменькою мильних цукерок "Журавлик" чи "зяблик" і парочкою мандаринок...  
  Думала,  що минули ті часи.  Але ж ні  - "де жавю"....

В результаті цього "святкового" коловороту вийшли ми з театру потомлені, без настрою, з певним чуттям приниження і смутку. Діти несли в руках кульки з написом "З любов'ю до Житомира. Олександр Іванович Ракович", дві паперові скриньки з солодощами і без звичайного запалу, як після свята, а байдужими очима розказували, що їм не сподобалось "трошки"....
Я намагалась якось відволікати і не акцентуватись на "негатив шоу", пообіцяла що  підемо на днях на справжню виставу, де відбувається казка і чудо. 

Мені хочеться звернутись до адміністрації театру з проханням:
 -  не паплюжити більше свою репутацію співпрацею з такими "діячами", які таке "шоу" влаштували. Чесно кажучи, це шоу виглядало як "святотацтво" в стінах театру;
-  переглянути свій плейлист (хоча б той, що для дітей адресований);
 - забрати червоні перевернуті п'ятикутні зірочки в декорі приміщення;
- почати будувати нові традиції святкування зимових свят, потихеньку відходячи від радянщини.