Волтер Лангер: Розум Адольфа Гітлера

Автори доповіді зібрали про Адольфа Гітлера відомості різного ступеня достовірності – від задокументованих свідчень до гіпотез і навіть неперевірених чуток. Найбільшу цінність являють свідчення людей, які були особисто знайомі з фюрером. Вони зібрані у третій частині книги під назвою «Яким його знають соратники». Вперше для україномовного читача доступна ця найвагоміша частина книги Волтера Лангера «Розум Адольфа Гітлера: секретна воєнна доповідь».
 
Початок цитати: 
Фантазії супермена йому (Адольфу Гітлеру) не позичати, але як би не розігрувалася його уява, часом здається, що він наближається до такої особистості, завойовуючи повагу і захоплення своїх колег.
У такі часи він справжнісінький демон роботи і часто працює кілька днів поспіль майже без сну. Його воля до зосередження надзвичайна, і він може вирішувати дуже складні проблеми, скоротивши їх до простих, фундаментальних факторів. Він пишається цією своєю здатністю і заявляє: «У мене є дар скорочувати всі проблеми до найпростіших основ ... Дар простежувати всі теорії до їх коріння в реальному житті».
І у нього дійсно цей дар є. Не обтяжений абстрактними теоріями або традиційними точками зору і забобонами, він спроможний дивитися на складні проблеми досить наївним чином, відбирати з них найбільш характерні та значні елементи і застосовувати їх до конкретної ситуації в досить простій і дієвій манері.
Щоб відчувати себе впевнено, він не вирішує всю проблему, а лише виділяє задіяний в ній людський елемент. Оскільки саме ця частина цікавить його найбільше і дає негайні результати. За це його високо цінують, і він завойовує захоплення найближчих колег з найперших днів своєї політичної кар’єри.
У такі періоди активності Гітлер повністю поглинений вирішуваним завданням. Нарада слідує за нарадою. Його судження швидкі й рішучі. Йому не терпиться зробити справу, і він бажає, щоб кожен віддавався справі з таким же запалом, як він сам. Отже, він вимагає від своїх колег великої самопожертви.
Однак у ці часи він також дуже людяний. Він проявляє надзвичайну ступінь співпереживання щодо інших і певну терпимість до їх слабкостей. Коли він робить перерву на обід, він не починає їсти, поки не обслужать всіх його колег. Коли дуже старанний працівник намагається обслужити його раніше за інших, він часто піднімається і передає свою тарілку одному зі своїх підлеглих. Під час всього цього він знаходиться в найкращому настрої і жартує з усіма оточуючими.
У нього надзвичайна пам’ять, і він часто згадує кумедні випадки з минулого життя оточуючих його людей. У нього чудова міміка, і він часто зображує ту людину, про яку розповідає – на превелике задоволення всього штабу. У цей час той самий чоловік, неабияк бентежачись, сидить і дивиться цю виставу. Тим не менше, він вдячний, що фюрер виділив його і так добре запам’ятав його самого і його дії. Під час цих періодів Гітлер є втіленням добродушності і щедрості. Він схожий радше на старшого брата для своїх підлеглих, ніж на фюрера, і йому вдається зачарувати їх усіх.
Але в глибині душі він істинний вождь. Він виявляє надзвичайну мужність і рішучість. Він виявляє багато ініціативи і бажає взяти на себе повну відповідальність за той курс, який він накреслив. Він дуже переконливий і може зібрати і організувати свій народ в ефективну, добре працюючу масу. Тоді зникають особистісні тертя, у всіх єдина думка: зробити те, чого бажає фюрер.
Він працює з великою впевненістю і точністю, повністю володіючи ситуацією.Будь-які факти і цифри, що стосуються проблеми, він наводить без найменшого коливання або зусилля, на подив оточуючих його людей. Він може по пам'яті назвати водотоннажність кораблів різних флотів. Він точно знає, яке озброєння, яку броню, водотоннажність, швидкість і кількість осіб екіпажу має будь-який корабель британських ВМС. Він знає кількість оборотів авіаційних двигунів будь-яких існуючих моделей і типів. Він знає, яка кількість пострілів за хвилину робить кулемет – легкий, середній або важкий, зроблений у США, Чехо-Словаччині чи Франції (William Russell. Berlin Embassy. 1941. p. 283).
Його штабу відомо, що коли Гітлер знаходиться, як кажуть, в ударі, він досягає непогрішності, особливо коли в проект, в якому він сам задіяний, необхідно внести підтримку інших людей. Це може здатися невиправданим твердженням, але щоб наше дослідження не було одностороннім, ми повинні оцінювати як слабкості, так і чесноти Гітлера.
Навряд чи можна заперечувати, що у нього були надзвичайні здібності там, де це стосувалося психології середньої людини. Йому вдавалося тим чи іншим чином виявити і успішно застосувати багато факторів, властиві для групової психології, важливість яких не була повсюдно усвідомлена: деякі з них ми також могли б застосувати з успіхом. Все це можна коротко викласти наступним чином:
1. Повне розуміння ролі народних мас в успіху будь-якого руху. Гітлер дуже добре виклав це у своїй книзі «Майн Кампф»: «Відсутність розуміння внутрішніх рушійних сил великих змін призвело до недостатньої оцінки важливості ролі великих мас людей; цим пояснюється убогий інтерес до соціального питання, недостатня обробка душі нижчих класів нації» (Adolf Hitler. Meim Kampf).
2. Визнання безцінності для справи підтримки з боку молоді; усвідомлення величезного імпульсу, даного громадському руху ярою енергією та ентузіазмом молодих людей, а також важливості ранньої освіти та ідейного виховання.
3. Визнання ролі жінок у розвитку нового руху і того факту, що реакція мас, як єдиного цілого, має багато жіночих характеристик. Ще у 1923 році він сказав Ганфштенглю: «Чи знаєте ви, що публіка на зібранні схожа на жінку. Людина, що не усвідомлює істинно жіночий характер мас, ніколи не зможе стати ефективним оратором. Запитайте себе: Чого жінка чекає від чоловіка? Ясності, рішучості, сили і дій. Ми хочемо спонукати маси діяти. Як жінка, маси коливаються між крайнощами ... Натовп не тільки схожий на жінку взагалі, але жінки становлять найважливіший елемент аудиторії. Зазвичай лідирують жінки, за ними слідують діти і, нарешті коли я вже переконав усю сім’ю, – слідують батьки» (Інформація отримана від Ганса Ганфштенгля).
А в «Майн Кампф» він пише: «Люди, в переважній більшості, так жіночні за своїм характером і у своїх взаєминах, що їхні дії і думки менш мотивовані тверезим міркуванням, ніж почуттями і сентиментами» (Adolf Hitler. Mein Kampf. р. 237).
4. Здатність відчувати, ідентифікувати і виражати пристрасною мовою найглибші потреби і почуття середнього німця, надаючи йому можливості для їх задоволення.
5. Здатність звертатися як до найпростіших, як і найбільш ідеальних схильностей людини, зачіпати первинні інстинкти, і все ж прикривати їх шляхетністю, називаючи всі дії засобом досягнення ідеальної мети. Гітлер усвідомлював, що люди не почнуть об’єднуватися і присвячувати себе спільній меті, поки ця мета не буде ідеальною і справді здійсненною для їхнього покоління. Він також розумів, що люди підуть на смерть за ідеал лише в тому випадку, якщо їх постійну старанність і сміливість підтримувати реальними земними винагородами.
6. Розуміння факту, що маси спраглі стійкої ідеології в політичній акції, як вони голодні до хліба. Будь-який рух, яке не задовольняє цього духовного голоду мас, не зможе розраховувати на цілковиту підтримку, і йому долею уготований провал.
Уся сила, що не виходить із твердого духовного переконання, буде хиткою і невпевненою. Їй не вистачатиме стійкості, яка може ґрунтуватися тільки на свідомій життєвій позиції (Adolf Hitler. Mein Kampf. р. 222).
7. Здатність зображати конфліктуючі людські сили в яскравих, конкретних образах, зрозумілих звичайній людині. Це досягається використанням метафор, адже образність, як сказав Аристотель, є наймогутнішою силою на землі.
8. Дар звертатися до традиції народу і, посилаючись на великі класичні міфологічні теми, пробуджувати найглибші підсвідомі емоції аудиторії. Факт, що на підсвідомість найінтенсивніше впливають великі вічні символи і теми, зазвичай не усвідомлюється більшістю сучасних ораторів і письменників.
9. Усвідомлення того, що натхненні політичні дії не дадуть результату, якщо глибоко не задіяні почуття.
10. Оцінка готовності мас принести себе на вівтар соціального поліпшення або духовних цінностей.
11. Розуміння важливості артистизму та драматичної напруженості у проведенні великих мітингів, засідань і фестивалів. Це включає не тільки оцінку здатності артиста, письменника, музиканта і художника пробуджувати емоційні реакції, а також визнання керівником необхідності його участі у всьому драматичному дійстві в якості головного персонажа і героя. Гітлер став режисером всіх вистав з висвітлення його власної ролі в русі за Велику Німеччину.
12. Гостре розуміння важливості гасел, влучного слова, драматичних фраз і веселих епіграм у проникненні на більш глибокі рівні психіки. Розмовляючи з Ганфштенглем на цю тему, він якось використовував таке образне порівняння: «У людському мозку стільки місця, наскільки він великий, і якщо ви обставите його своїми гаслами, у супротивника не вистачить місця повісити туди свої картини, оскільки кімната мозку вже буде переповнена вашими меблями».
13. Усвідомлення самотності і почуття ізоляції у людей, що живуть в сучасних умовах, їх гостре бажання належати до якої-небудь активної групи, яка проводить у життя певні вартості, послідовна у своїх діях і дає індивідууму почуття особистої цінності та причетності.
14. Оцінка тієї примітної особливості, яка визначає обличчя ієрархічної політичної організації і яка допускає прямий контакт з кожним індивідуумом.
15. Здатність оточити себе групою вірних помічників, чиї таланти доповнюють його власні, і підтримувати їх лояльність щодо себе.
16. Розуміння того, що довіру людей можна завоювати лише в тому випадку, якщо постійно нагадувати їм про свою ефективну діяльність як у політичній організації, так і в уряді. Робляться всі зусилля, щоб уникнути обіцянок, яких неможливо буде виконати в чітко визначений час.
17. Оцінка важливої ​​ролі, яку відіграють дрібниці в повсякденному житті як окремої людини, так і у формуванні народного духу.
18. Повне визнання того факту, що у своїй переважній більшості люди бажають, щоб ними керували, і готові підкорятися, якщо лідер зможе завоювати їхню повагу і довіру. У цьому відношенні Гітлер мав успіх, оскільки зміг переконати своїх прихильників, що глибоко впевнений у своїх силах, і знаходив підходящі моменти для створення враження власної досконалості.
19. Це здебільшого стало можливим тому, що він за своєю природою – геніальний тактик. Його вибір часу для прийняття рішень і початку дій був майже стовідсотковим. Як пише Тіссен: «Іноді його розумові здібності вражаючі ... дивовижна інтуїція, позбавлена ​​всякого морального сенсу, але надзвичайно точна. Навіть в найскладнішій ситуації він розуміє, що можливо, а що ні».
20. Ймовірно, найяскравішою якістю Гітлера є його тверда переконаність у своїй місії і демонстрація перед публікою своїй рішучості присвятити все життя її здійсненню. Це дійство, розігране людиною, чиї переконання настільки сильні, що вона жертвує собою заради справи, захоплює інших і спонукає їх наслідувати його приклад. Це вимагає фанатичного впертості, якою Гітлер володіє в найвищій мірі. «Лише буря палаючої пасіонарності може змінити долі націй, але ця пасіонарність може бути збуджена лише людиною, яка несе її в собі».
21. Він також володіє здатністю звертатися до людей, породжувати в їхніх серцяхспівчуття до своєї персони і заступницьке ставлення, представляти себе в якості такого собі носія їх тягарів, гаранта їх майбутнього; в результаті він стає для індивідуумів справою їх особистої стурбованості, а багато хто, особливо жінки, відчувають до нього ніжність і співчуття. Вони завжди обережні, щоб не викликати несвоєчасного роздратування або страждання вождя.
22. Здатність Гітлера інтуїтивно приймати політичні рішення виявилася дієвішою, ніж здатність більшості соціально відповідальних мужів логічно прогнозувати майбутнє. Отже, він міг обрати такий курс дій, який здався йому найефективнішим, і не звертати особливої ​​уваги на критичні виступи своїх опонентів. Результат був такий, що він часто перегравав супротивників і досягав цілей, які було б не легко досягти нормальним шляхом. Саме це допомогло створити міф про непогрішимість і непереможності Гітлера.
23. В рівній мірі важлива його здатність переконувати інших людей дозволити йому самому мислити за них. Потім він зможе вказувати індивідуумам, що правильно, а що ні, що припустимо, а що неприпустимо, і може вільно використовувати їх для досягнення своїх власних цілей. Як сказав Герінг: «У мене нема свідомості. Моя свідомість – це Адольф Гітлер».
24. Це дозволило Гітлеру сповна використати терор, а потім – страх людей, який він передбачав з моторошною точністю.
25. Гітлер здатний вчитися в інших, незважаючи навіть на те, що він може люто протистояти всьому, у що вони вірять і за що виступають. Наприклад, він каже, що він навчився користуватися терором у комуністів, моралізаторством – у католицької церкви, пропагандою – у демократів...
26. Він майстер мистецтва пропаганди. Людеке пише: «У нього унікальний інстинкт користуватися перевагою кожного подиху вітру, щоб викликати круговорот» (Kurt Georg W. Ludecke. I Knew Hitler. – New York: Scribner's. 1937. p. 97).
27. У нього нема духу поразки. Після деяких зі своїх найсуворіших невдач він міг зібрати своїх найближчих підлеглих і почати розробляти плани «реваншу».Події, які могли б розчавити більшість особистостей, принаймні, тимчасово, схоже, діють як стимулятори ще більших зусиль Гітлера.
Ось деякі з видатних якостей особистості Гітлера. Вони дозволили йому рідко використовуваним способом добитися безпрецедентної влади за неймовірно короткий період часу. Жоден високопоставлений нацист не володіє цими здібностями навіть близько, а отже Гітлер у свідомості мас – незамінний.
Прихильники Гітлера визнають його винятковість, вони захоплюються ним як вождем, який має особливий вплив на народ. На додаток, вони люблять його за людяні якості, коли на нього находить осяяння і він готується вжити якесь важливе починання.
Цих особливостей особистості Гітлера нам ніколи не слід забувати, оцінюючи його вплив і на своїх колег, і на німецький народ. У нього є дар особливого притягання, який гіпнотизує людей і, схоже, звільняє їх від критичного мислення. Це зв’язок нелегко зруйнувати навіть перед лицем свідчень того, ким він є насправді, бо народ вірить у свого кумира.
Кінець цитати з третьої частини книги Волтера Лангера «Розум Адольфа Гітлера: секретна воєнна доповідь» (Walter C. Langer. «The Mind of Adolf Hitler: The Secret Wartime Report», 1972).

Історичний коментар до цієї книги – у наступній статті.