Трава у дома

Проблему, яку хочу підняти сьогодні, знають всі, але намагаються поменше про неї згадувати - це наркоманія.

Адже нам ще в Радянському Союзі вбили в голови, що наркоманія існує десь там і говорити про неї вголос просто не прийнято. Це така біда яка може постукати в будь-які двері, незважаючи ні на соціальний статус і походження, на матеріальне стану та освіту.

Сьогодні на хвороби наркоманії заробляють, «кришують», розвивають бізнес і відмивають мільйони бюджетних грошей. З нею, нібито, борються лікарі, правоохоронці та спецслужби. Одним словом, робиться все, крім реальної допомоги наркозалежним.

Тож не дивно, що все це робиться без залучення уваги широкої громадськості. За даними ВООЗ, в Україні на початок 2015 року налічувалося 300 тис. Тільки ін'єкційних наркоманів і щорічно їх кількість збільшується на 10%. За неофіційними даними, наркотики вживає близько 700 тисяч українців. Офіційно держава Україна «бореться» з наркотиками. Також, як і бореться з корупцією - створенням нових, абсолютно непотрібних інстанцій і комісій.

Існує ще й каральний орган МВС, який покликаний боротися з наркотрафіком. Але принципи і концепція боротьби з наркотиками Департаменту протидії наркозлочинності (колишній Відділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків) відверто злочинна, безперспективна і повністю корупційна. З часів здобуття незалежності весь оборот наркотиків повністю контролює той орган який повинен був викорінювати цю біду - той самий ВБНОН.

Багатомільярдний бізнес, який процвітає за рахунок людського горя, захоплює все більші горизонти. Особливо в нашій злиденній країні. Повна апатія суспільства та відсутність перспектив у нашої країни - благодатний грунт для зростання наркоманії серед необлаштованих молоді.

На жаль, гарантованого рецепта викорінення цієї хвороби просто не існує. Однак є кроки, реалізація яких допоможе вилікувати більшу частину вживають наркотики, скоротити кількість початківців і практично викорінити цинічну, нелюдську корупцію в цій сфері.

Почати слід з того, що завдання нинішнього Департаменту протидії наркозлочинності - не допустити обігу наркотиків та продажу - спочатку невірні. Припустимо, якщо ми припинимо продаж, то всі наркомани вилікуються? Звичайно, ні! Відсутність наркотиків, на жаль, не вирішує навіть миттєво не вирішує цю проблему. Факт, що у наркомана в даний момент немає чергової дози, що не виліковує його і навіть навпаки. Хвора людина піде на будь-який крок, будь-який злочин, щоб отримати жадану дозу і забутися. Він стає некерованим і соціально небезпечним.

Виходить, що наші борці з наркотиками займаються спочатку тупиковим справою. Причому всі, хто там працюють в цій сфері, знають про це і тихо сміючись заробляють свої мільйони. А періодично показані для населення показові перехоплення великих партій наркотиків ніщо інше, як усунення з цього ринку неузгоджених наркодилерів, на яких правоохоронців наводять узгоджені.

Виходить, що служба, на яку ще й виділяються чималі суми з бюджету, повністю неефективна і навіть небезпечна. Адже якщо навіть теоретично допустити, що борці з наркотиками впораються зі своїм завданням, то вони створять справжній хаос в суспільстві, де наркозалежні будуть полювати за дозою.

Не хотілося б заглиблюватися в класифікацію наркотиків (про це можна почитати при бажанні), візьмемо лише три категорії: канабіс, кокаїн і героїн. Розділимо самі, з точки зору світового досвіду, небезпечні і безпечні. Героїн та інші опіати, якраз і є найнебезпечнішими за всіма параметрами наркотики. Багато наркоманів, починаючи з десятка інших, закінчують своє життя саме на опіатах.

Люди, які вживають ці наркотики, стають повністю асоціальними, небезпечними для суспільства і просто ізгоями. Але ці люди існують, вони не вигадані, і ви напевно їх зустрічали у своєму житті.

Ця людина вдень і вночі думає тільки про одне: де взяти дозу. Наркозалежні, як правило, ніде не працюють, а якщо працюють то довго не затримуються. Щоб назбирати собі на чергову дозу, вони часто перепродують наркотики, йдуть на грабежі, крадіжки, автоугони. Інші займаються тим, що втягують у наркоманію молодь із забезпечених сімей, які починають виносити з дому все, що тільки можна, аби назбирати на дурман.

До цього додаємо факт, що все це відбувається під «чуйним» керівництвом наших правоохоронців, які не відчувають ніяких докорів сумління з цього приводу.

Треба розуміти і виходити тільки з того, що, як не крути - наркомани - це дуже хворі люди, які потребують лікування. Тільки лікування тут досить складне і дороге. І навіть вилікуваного людини держава повинна максимально залучати до соціум, щоб колишній наркоман зміг вирватися зі смертельних обіймів свого оточення.

У всіх цивілізованих країнах давно зрозуміли, що таких хворих людей треба забезпечити ліками і за рахунок держави. Це може здатися дикістю для деяких. Мовляв, може їм ще й наркотики безкоштовно будемо роздавати за наш рахунок? Так! Необхідно саме роздавати! Це буде дешевше для нас, платників податків, в першу чергу. Виділю лише кілька причин: наркоман, який буде знати де він отримає наркотик, нічого не буде придумувати і шукати, а буде приходити за ним в спеціальний центр. Там його зареєструють і надаватимуть психологічну підтримку. Адже 30-40% хворих на наркоманію хоче позбутися від цієї звички. Хворому не потрібно буде перепродувати і бути на гачку у міліції. Не треба буде йти на крадіжку або грабіж, він не буде навмисно залучати нових людей і нарешті це поставить хрест на корупції з боку правоохоронців, позбавить їх важелів впливу в цьому смертоносному бізнесі. Те, що для платників податків це обходиться значно дешевше, вже доведено світовою практикою. Не кажучи вже про морально-етичному аспекті даної проблеми.

Крім того, сьогодні ринок насичений не тільки опіатами. Наркозалежні, які не можуть дістати жадану дозу, починають вживати синтетичні наркотики. Вся «синтетика», яка потрапляє в країну під пильним наглядом правоохоронців, не просто повільно вбиває людину, а перетворює його в живого мерця. Тут би якраз повинен працювати Департамент протидії наркозлочинності. Але показові затримання і вилучення на камеру лише доводять, що наркоринок продовжує процвітати.

Завжди актуальною залишається тема, так званих, легких наркотиків. Не вщухають дискусії щодо їх легалізації. Я вважаю, що вони, однозначно, мають бути легалізовані. По крайней мере, їх фармакологічна дія на організм людини набагато менш шкідливе, ніж алкоголь, до якого я теж ставлюся вкрай негативно. Ми щодня бачимо повідомлення про тяжкі злочини, які вчиняються в п'яному угарі - вбивства, викрадення, бійки, згвалтування. Але не зустрінемо жодного, яке відбулося після вживання «легких» наркотиків.

Тим більше що нелегально купити «траву» набагато легше, ніж пиво. Адже за пивом ще потрібно йти в магазин, а траву можуть продати навіть з доставкою додому. Коли марихуана буде легалізована, то чорний ринок просто перестане існувати. Адже ті, хто продають «траву» легально і платять величезні податки, не потерплять присутність «чорного ринку» обороту наркотиків. Ні для кого ні секрет, що ринок «легких» наркотиків по прибутку можна порівняти з алкогольним - це мільярди гривень.

Звичайно, подібні думки в нашому суспільстві досі сприймаються дуже неоднозначно. Багато хто відразу почнуть мене звинувачувати в бажанні підсадити країну «на голку» і пропаганді наркотиків. Але в цьому питанні вже давно варто відкинути радянське святенництво і тверезо поглянути на питання. У нас не буде нелегальних казино, якщо зробити їх легальними. Це стосується і проституції. Адже тут виникає природне фінансовий конфлікт в якому переможуть ті, хто платить податки. На отримані в бюджет гроші держава буде містити лікарів, психологів, підтримувати метадонову програму для наркозалежних, пропагувати здоровий спосіб життя, відкриє безкоштовні спортивні секції та гуртки для молоді. І, що важливо, зупинить античеловеческий злочинний бізнес «кришування» наркоторгівлі.

Багато хто прагне просто не помічати наркозалежних. Проходячи повз, простіше відвертати погляд, повертатися додому і продовжувати робити вигляд, що їх не існує. Але це люди, просто вони хворіють і потребують допомоги. У багатьох не залишилося родичів і друзів, їм уже нема кому допомогти, крім нас. Тому не можна просто жити і робити вигляд, що хворих на наркоманію просто немає.

Що стосується техніки і тонкощів втілення цієї ідеї в життя, то тут можна дискутувати і підшукувати краще рішення. Для цього є профільні фахівці. Але концепція, описана вище, залишиться непорушною, і ми готові відстоювати її. Якщо не вживати кардинальних кроків у цьому напрямку, ми і далі будемо констатувати проблему, створювати десятки комісій і приймати програми, але ні на міліметр не зрушимо в її вирішенні.

Необхідно зрозуміти: якщо ми не можемо перемогти цю проблему, потрібно просто взяти її під контроль і зізнатися в тому, що вона існує поруч, серед нас. Адже це те лихо, яке може постукати в будь-який будинок.