Велика подяка безіменним героям

Загадили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів”ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
Нікого з вас довіку не простять!  (Ліна Костенко).

Сьогодні 30 років від дня страшної техногенної катастрофи, яка поставила трагічну крапку в існуванні потворного державного утворення, яке перемололо за 70 років свого існування мільйони невинних жертв. Ця жертва була найстрашніша, бо були знищені не тільки ті хто жив, а й ті, хто ще не народився.
Уклін усім, хто в ті страшні дні став на бій з апокаліптичним звіром, якого випустила страшна людиноненависна система під назвою СССР. Вічна вам слава і вічна пам*ять.

Але прощення навіть у ці передвеликодні дні не дочекаються ті, хто підписував розпорядження про пришвидшення будівництва ЧАЕС до чергової комуняцької дати. І ще багато інших, хто не подбав про безпеку станції, хто затикав рота свідкам, хто виводив на вулиці радіаційного Києва першотравневу демонстрацію, хто ховає сьогодні документи про реальні причини катастрофи під грифом "Секретно" у Москві. Бог вам суддя. І горіти вам в пеклі.

Згадаємо безіменних героїв, простих трудяг, які в ті дні за розпорядженням партії йшли на боротьбу з радіацією, не маючи уявлення, що їх там чекає. Вас мало серед нас, бо радіація не прощає помилок. Але ви постраждали через чужі помилки. Хоча від того подвиг ваш не стає менш значущим. Велике вам спасибі.