Людина епохи Відродження

Сьогодні ювілей одного з найвизначніших українців, Івана Франка, людини, яка поклала все своє життя на те, щоб його народ отримав кращу долю. Талановитий митець, вчений у багатьох галузях знань, філософ, перекладач, культуролог, етнограф, політик. Перерахувати грані діяльності цього видатного громадянина неможливо. Його універсалізм, енциклопедичність знань, працездатність і наполегливість у боротьбі за прогрес і просвіту в рідному краї, мужність у протистоянні важкій хворобі не може не захоплювати. Я називаю його людиною епохи Відродження, бо такий потужний потенціал, така неймовірна віддача світові і людям, високий гуманізм, різноманітність талантів і умінь, шалена енергія сотворіння була притаманна лише геніям того часу. І українська земля народила такого генія 160 років тому. Блискуча освіта, академізм, пристрасть до знань, працелюбство довершили справу.

Життя Івана Франка - це подвиг самозречення в ім*я вищої ідеї свободи і гуманізму. Він бачив себе скромним трударем на ниві просвіти і поступу, він справді багато працював, жертвуючи можливістю вільно творити. Він вважав, що освіта і пропаганда прогресивних ідей може змінити суспільство на краще. Великий противник кривавих революцій, Іван Франко прагнув донести знання до кожного, бо в знаннях - сила, він також бажав створити в Україні справжнє громадянське суспільство, бо вважав, що громада - то великий чоловік, і в об*єднанні людських сил і небайдужості буде перемога. Ще одна важлива ознака його концепції української культури у її європейському спрямуванні. Для об*єднання українського культурного руху з європейським І. Франко зробив чи не найбільше за всіх інших діячів нашої країни. Знавець 14 мов, він активно перекладав європейську літературу на українську мову, а українські твори на інші мови.

Пафос мого блогу абсолютно природній, якщо мова йде про таку видатну особистість. І слів ніяких не вистачить, щоб розкрити світові його велич і важливість для всіх нас.

Вічний революціонер –

Дух, наука, думка, воля –

Не уступить пітьмі поля,

Не дасть спутатись тепер.

Розвалилась зла руїна,

Покотилася лавина,

І де в світі тая сила,

Щоб в бігу її спинила,

Щоб згасила, мов огень,

Розвидняющийся день?