Знову сніг на все місто упав, ніби біла, пухнаста ведмедиця...

Знову снігу ніхто не чекав!
Як існуємо ми – всім байдуже!
Може знову хтось нас ошукав?
Тож послухай мене, любий друже:

Розповім я тобі, ти ж не знав,
Що робити під час снігопаду,
Саша Фещенко нам підказав,
Будьте дома та схвалюйте владу!

І Ткачук всю роботу зламав,
Ну, це легко було передбачити,
Хто його там, для чого тримав?
Знову вчить ТТУ він жебрачити.

Хто зупинки у місті вбирав?
Знову з Фещенко він сперечається,
Хто з доріг, хто з асфальту накрав?
Тож під ким тепер крісло хитається?

І чиї нам говорять вуста,
Що у Чиж вже кар’єра кінчається,
І за що вже звільнили Шуста?
І чому Опаблок не втручається?

Знов Айдар до міськради прийшов,
Постояв він тихенько в сторонці,
Бо потрібні питання знайшов,
Ви – мільйонів чужих охоронці!

А в музеї столи хто накрив?
Серед зорь та скафандрів космічних?
Ткачука з Фурулетом кормив,
Пучіч їсти прийшов, все комічно.

Знову сніг приховає весь бруд,
Все робили під стягом Бендери.
Де народний наш гнів, де наш суд?
У війну все крадуть – мародери.

«Три Гусі» вже летять в інший край,
Заважають вони «Україні»,
Хто збудує собі в місті рай?
Хто залишиться жити в руїні?

Не потрібна «Зупинка смачна»
«Час поїсти» буде заважати,
Ось така справедливість сумна,
Хто при владі, той може рішати.

Ясюнецький всю плитку поклав,
То немає кінця й тому краю,
Ціле місто він вже зруйнував,
Ніби робить навколо сараю.

Як піде на підвищення він,
Хто це буде усе виправляти?
І гуде у душі моїй дзвін,
Скільки нам ще по зламкам гуляти?

Хай скоріш вже минуть ті часи,
Коли я виступаю пророком,
Боже! Розум цій владі даси!
З наступаючим вас Новим роком!