До сумної дати. З класики

Один з духовних лідерів українців, знаний письменник, політик, вчений, І. Франко відгукнувся на єврейські погроми в Російській імперії циклом "Жидівські мелодії", включеним до програмної збірки "З вершин і низин". Цикл містив переробки творів єврейського фольклору, а також оригінальні вірші з використанням старозаповітних мотивів, образів. Були у циклі також образки (невеликі віршовані оповідання) про життя євреїв у Галичині.
Цікаво, що у 50-томне видання творів І. Франка цей цикл не включили у повному обсязі, його також не досліджували за радянських часів. Чому? з політичних причин, бо в СССР панував окрім побутового антисемітизму ще й державний, апофеозом якого було утворення Єврейської автономної області для по суті південного народу на Далекому Сході, де взимку панує температура до -40 градусів. А названий цикл містив протилежні думки, поет замилований єврейським фольклором, він з гнівом говорить про злочини проти єврейства і прославляє цей народ. Також відчутні паралелі з трагічною історією українців, бо українські письменники завжди використовували аналогії старозаповітної історії євреїв і української.
В повному обсязі цикл був виданий нещодавно.
Сьогодні пам*ятна дата, яка не має забутись. Бо Голокост не тільки трагедія єврейського народу, це трагедія людства.
І. Франко
Асиміляторам

Пригнути жидів, покорити
Ви раді б під ваші права,
Їх мову й закон розорити?..
Пусті це, безумні слова.

А знаєте ви, що за сила
В тій мові, в законі тому?
Вона від віків нас водила,
Мов стовп огняний через тьму.

Це щит наш від напору вражого,
Це зв’язок, що час не порве,
В ній Якова, праотця нашого,
Незломнеє серце живе.

Той Яков, що в юності своїй
В пустині з Єговою бивсь,
Ви знаєте, як він на старість
Перед Фараоном явивсь?

Як Йосип у ласці великій
Ото в Фараона вже став,
Тоді Фараон його батька
Побачити ще забажав.

Приїхав старий патріарх наш
З степу к Фараону у двір,
Дванадцять верблюдів горбатих
Шліфований топчуть порфір.

Посеред двора Фараонів,
Де сфінкси стояли німі,
Сини патріарха розбили
Пустинні намети свої.

Щоб Якова к ньому проводить,
Шле цар той міністрів своїх;
Говорять старому міністри:
«Клонися цареві до ніг!»

Та гордо в весь ріст свій високий,
Мов пальма та, випрямивсь він
І каже: «Лиш Богу одному
Я звик віддавати поклін».

І мовили це Фараону
Міністри — той зморщив чоло
І каже одвір’я низеньке
Покласти в півросту його.

«Сюди проведіть патріарха,
Тут мусить схилитися він,
І так, хоч і як поневолі,
Віддасть мені царський поклін».

І Якова в царські покої
Вели — ішов прямо він скрізь,
Аж перед низеньке одвір’я:
«Туди к Фараону пролізь!»

І бачучи хитрість єгипську,
Старий патріарх зупинивсь…
Сміються в душі єгиптяни,
Він Богу в душі помоливсь.

І сталось… Свою громовладну
Правицю Єгова простер:
Стіну, мов марну павутину,
Згори аж додолу роздер.

Крізь блискіт, і куряву, й гуркіт,
Спокійний і прямий, немов
Та пальма в степу, патріарх наш
Перед Фараона вийшов.

А цар затремтів і, поблідлий,
Припав патріарху до ніг…
«Великий твій Бог!» — він промовив,
А більше промовить не міг.
Тямуйте ж цю давнюю повість

Ви всі, що хотіли б нагнуть
Жидів на новії закони,
Вести на неходжений путь!
Не думайте, що вже послабла

Рука, для котрої стіна
З порфірів шліфованих слабша,
Аніж павутина марна!

19 вересня 1889

нагадаю для особливо розумних, що самоназва "єврей" існує тільки в російській мові, з якої за радянських часів перейшла і в українську. Чому? бо в Російській імперії, а потім у СССР слово "жид" стало образливим через буйним квітом квітнучий антисемітизм. Тому інтелігентні і виховані люди почали вживати слово "єврей". У всіх європейських мовах і в українській у часи Франка для назви євреїв використовувалось слово юдей або жид у ближчій до нашої фонетики транскрипції.
Нагадаю для шановного панства ще й те, що антисемітизм карається на ЖЖ, тому прошу думати, перш ніж залишати образливі коментарі.