|
snovaОценка: 1.0/5 Голосов: 8 |
ПОЛЯКИ - УКРАЇНЦІ: НІЯКОГО КОНФЛІКТУ НАСПРАВДІ НЕ ІСНУЄ
ПОЛЯКИ - УКРАЇНЦІ: НІЯКОГО КОНФЛІКТУ НАСПРАВДІ НЕ ІСНУЄ
Конфліктні ситуації у житті виникають і між братами - близнюками. І на цьому фоні мені видається абсолютною дикістю роздмухування спеціально створеної "пожежі" міжетнічного розбрату між поляками та українцями. Ніякого розбрату не існує і існувати не може. Просто, якимсь придуркам, які чомусь називають себе по - іншому, для чогось це потрібно. Причин може бути безліч, тож навіть не хочу витрачати свій час на цей аналіз. Краще вже його, цей час, використати для набагато приємніших і потрібніших наразі справ. Бо адреналін від гарних справ до поганих наслідків не приводить ( я не лікар, але в цьому щиро переконаний).
Не далі, як вчора, 22 лютого, біля пам'ятника Тарасу Шевченку на території школи в Уладівці на Вінничині стояли поруч дві абсолютно різні людини – український націоналіст Олексій Побережний і етнічний поляк (ваш покірний слуга) Валерій Хмелівський.
І пригадалися мені Шевченкові рядки: "Ще як були ми козаками, ... Братались з вольними ляхами..." .
Ми з Олексієм дійсно – як два різні світи: мені 58 років, одружений, маю уже онуків, Олексію – 27 років, не одружений. В одній партії ніколи не були. І не браталися ніколи. Що може бути спільного між такими людьми? А досить мені було проінформувати Олексія, що в моєму рідному селі без команди "зверху" в цей день вшановують Небесну Сотню і третю річницю Революції Гідності , він одразу ж погодився відвідати разом зі мною цей шкільний колектив. І я розумію чому, хоч ми про це і не говорили. Мабуть, скоріше за все тому, що і мені, і йому бридко сьогодні брати участь в офіціозах з цієї нагоди, які організовують і проводять (дуже часто трапляється) ті, хто під час Євромайдану і Революції Гідності говорив щось на зразок:"....мало їх там беркути дубасять, от вони і не порозбігалися ще поки, треба більше..." Бридко, бо чітко усвідомлюємо, що такі псевдо - патріоти без найменших мук совісті зустрічали б у нас і путінські танки.
Так от, Побережний найменшого уявлення не мав – де та Уладівка, що там за школа, хто там директорує. А погодився одразу. То про який конфлікт мова може йти взагалі?
І ще. Радію від того, що тепер точно переконався у політичній зрілості Ігоря Романського, який дізнавшись про певні наші труднощі, погодився допомогти. Погодився, прекрасно усвідомлюючи, що для нього, депутата Житомирської облради ця поїздка крім нашого "Спасибі", інших дивідендів не принесе.
Оце, мабуть і все, що я хотів сказати. Не заважатиму українському націоналісту Олексію Побережному поділитися власними враженнями від цієї поїздки, погляд то свіжий...
P.S Це лише один, найсвіжіший приклад. В моєму житті таких безліч. І не лише в моєму. Так що заголовок дійсно відповідає дійсності – ніяких конфліктів насправді не існує. Є питання. І ми їх вирішуємо. Бо знаємо заради чого – заради майбутнього нашої спільної країни. Заради нашого спільного Дому.
В. Хмелівський. 23.02.2017р
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила! виступивши проти Хмельницького, якого не поважав ніколи за нерозумний союз з ворогом, що потім занапастив державу