|
HoakinaОценка: 2.0/5 Голосов: 19 |
А чи не влаштувати флешмоб?
Нещодавно був прийнятий закон про квоти українських пісень. Був шкандаль і крики фсьо пропало з боку власників радіостанцій. А чи ми не співоча нація? чи не співають наші пісні по всьому світу і чи не наш пісенний фольклор викликав захоплення в самого батька літературознавства як науки Й. Гердера?
Дякуючи пану sonnet за блог http://zhzh.info/blog/2017-02-26-20977, хочу трішки про пісню сказати. А також запросити до своєрідного флешмобу. Яке виконання Вам найбільше подобається? Викладайте в блогах свої варіанти.
Перед нами одне з вершинних досягнень української пісенної класики. Пісня "Ніч яка місячна..." написана М. Лисенком на слова М. Старицького для опери "Утоплена" за М. Гоголем. Однак широкому загалу пісня стала відома з доопрацьованою мелодією, яку здійснили кобзарі Андрій Волощенко та Василь Овчинніков. Мало хто знає, що тест було значно скорочено, а за радянських часів перший рядок переписано, щоб прибрати слово Господь. Також часто цю пісню називають народною. Ось вірш М. Старицького. А сучасну версію послухаємо від володаря чудового голосу, великого патріота України і дуже імпозантного чоловіка - Вадим Дубовського.
ВИКЛИК
Михайло Петрович Старицький
1870
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай…
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупі ми тут під калиною —
І над панами я пан…
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться полем туман;
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;
Небо незміряне всипано зорями —
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.
Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло — ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;
Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала —
Ані шелесне в гаю!
Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх…
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання — за гріх?
Мы в компании поём классику из либретто.........
Нічка спускається місячна, зоряна —
Ясно, хоч голки збирай;
Вийди, коханая, вийди, моторная —
Часу кохання не гай!
Лихо забудемось тут під калиною,
I над панами я пан!
Глянь, моя рибонько: срiбною хвилею
Стелеться полем туман.
Став зачарований, променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Ген на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить.
Небо глибоке засіяне зорями —
Що то за божа краса!
Зіроньки он миготять пiд тополями —
Так одбиває роса.
Ти не лякайся, що свої ніженьки
Вмочиш в прозору росу:
Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
Тепло — нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька,
А воно ж палке, як жар.
Ніченька темная, ніченька синяя
Мороком кутає гай.
Вийди, коханая, вийди, єдиная,
Разом зі мною втікай. (ост. два двічі)
Я заведу тебе в нетрі глибокії,
Річка там тихо біжить.
Будемо жити разом з гранатами,
Разом з гвинтівкою жить. (ост. два двічі)
Там, по лісах і ярах, на віддалинах
Ворогу нас не впіймать,
Там наплювать нам на Гітлера й Сталіна,
Там на обох наплювать. (ост. два двічі)
Крові вкраїнської море бездоннеє
П’ють, та не вип’ють усе.
Сталін в Сибір гнав батьків міліонами,
Гітлер — до райху везе. (ост. два двічі)
Всі, як один, по лісах поховаємось,
Всі, як один, утечем.
Дружно піднімемось, часу не згаємо,
Вдаримо з лісу вогнем. (ост. два двічі)
А як не стане катів на Україні,
Щастям розквітне наш край.
Вийди, коханая, вийди, єдиная,
Разом зі мною втікай! (ост. два двічі)
Шас ты отгребешь за Гитлера-освободителя от Мишки с ТараССом (ост. два двічі)