Сатиричні вірші з нашого вісника. Посміхніться!

Весна прийшла! Я знову з вами,

Скажу доступними словами,

Про владу нашу все я знаю,

Тож вам про це розповідаю:

Можливе все на цій планеті,

І навіть обшук в кабінеті,

Ну це вже просто дивовиж!

Шукали щось в Наталі Чиж.

Вона така собі нівроку,

Кудись зникала на півроку,

Прийшли вночі, і аж до рання,

Робили хлопці прибирання.

«Скажіть, – питали хлопці, – тьотя,

Куди подівся Хренов Мотя,

Він, кажуть, вже багато знає,

Як ми до нього – він зникає».

Коли почув про це наш мер,

Зненацька бідний аж завмер,

Втомився всіх вас колисати,

Пора заяви всім писати!

Хотіла Чиж йому сказати,

Шановний пан, щоб мером стати,

Ти бігав голий до трусів,

За двадцять тисяч голосів,

Мені ж тепер, щоб мером стати,

Як кажуть наші депутати,

Достатньо просто, як посів,

Все ж ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ голосів!

Ось бачиш, там без каяття,

Я тонни Львівського сміття,

Поки підкинула по блату,

На поле пану Розенблату.

Як будеш ти мене лякати,

Почну можливості шукати,

Та привезу таку ж руїну,

Під кінотеатр «Україну».

Звільняю всіх! План А і Бе!

Тож не велике мер цабе,

Він знає тільки тихо нити,

Не може Фещенка звільнити.

Мер Ткачуку дає освіту,

Його вигулює по світу,

Ткачук керує ТТУ,

А плитку ложить ПТУ.

Вже діти місто ремонтують,

Все добре Гройсману звітують,

В секретарі піде Ракович,

На зама Саша Черняхович.

Той, що на Гундича дільниці,

Ремонтував його крамниці,

Той, що на Гундича білборди,

Святами клеїть свої морди.

Ось так скажу тобі я, друже,

На все дивитись сумно дуже,

Купляю саджанці з насінням,

А вас з Христовим Воскресінням!