Тепла не буде

Останніми тижнями житомиряни, які мають «щастя» користуватись центральним опаленням замерзають в своїх домівках. Більше того діти в школах і садочках, хворі в лікарнях. Не дивлячись не різке зниження температури на вулиці, в будинках не стало тепліше. Ситуація показала, що житомирська влада не може задовольнити елементарні потреби житомирян – не замерзати в своїх квартирах.

Сергій Сухомлин на стільки відірвався від людей, що навіть не може зрозуміти, що його роботу будуть оцінювати не площею індустріального парку, непрацюючим аеропортом, чи кількістю виробництв (зауважу у більшості шкідливих для здоров’я та екології), а тим чи забезпечили житомирян елементарні комфортні умови для проживання: тепло, вода, розчищений сніг взимку (з цим у нас також проблема), прибране місто. Саме тому прокол з теплопостачанням цієї холодної весни робить владу лузерами не здатними впоратись з, насправді, і не такою складною ситуацією. Чесно кажучи, страшно думати, а якби було холодніше і випав сніг. Тоді, мабуть, легше було би змусити природу відступити, ніж команду Сухомлина працювати.

На останній сесії міської ради, де піднімалось питання включення опалення мер передав відповідальність директору КП ЖТКЕ Дмитру Рогожину, а той у свою чергу, як це майстерно робить кожен член команди Сергія Сухомлина, пояснював, чому включити опалення не можна, замість того, щоб знайти шляхи все ж таки дати житомирянам тепло. До речі, про «не можна»: чомусь для інші міста України знайшли як вирішити цю проблему. Можливо, тому, що у них немає Рогожина і Сухомлина. Іноді складається, враження, що тоді ще майбутнього мера Житомира у Києво-Могилянській школі мерів навчили двох речей: по-перше, шукати виправдання, замість щось робити  і цього ж вимагати від своєї команди, по-друге, планувати. Наш мер відомий своїми планами «Б», які потім стають планами: «В», «Г», «Д»… «Б2», «В2»… А результат при цьому = 0.

Є ще третя звичка – шукати винних в своїй криворукості. Так на тій же сесії з подачі мера депутати звернулись до Гройсмана, з проханням допомогти повернути місту газові мережі. Ну, звісно, якби мережі були у віданні міської, то в оселях було би тепло. Це не жарт. Це відверта брехня. Тому, що якби мережі були у міста, то Рогожин чи Сухомлин знайшли б іншу проблему, яка б завадила подати в будинки опалення. А ще забрати газопостачальні мережі для команди Сухомлина – це створити собі ще одну можливість дерибанити гроші. Власне до цього вже йде давно. Минулого року Сергій Сухомлин вирішив реанімувати КП «Житомирміськгаз», робота якого наразі полягає в отримування зарплати. В нього вже вкинули пару сотень тисяч бюджетних (читайте наших з вами) коштів, проте віддача, як і у план «Б» = 0. Проблема ще в тому, що і депутати, які голосували за звернення Гройсману і мер навіть елементарного уявлення не мають, що з тими мережами робити, де взяти спеціалістів для обслуговування. Про це, схоже, ніхто і не думав.

А після того, як команда мера за півтора роки так і не спромоглись побудувати в гідропарку туалет, навіть при  тому, що він коштує як літак, то що вони можуть зробити з мережами не важко здогадатись. Приведу інший приклад – тротуарна плитка. Нам всім (окрім, здається мера і команди) було не приємно дивитись на те, як виглядала взимку, та і зараз Київська. Але це більше питання естетики та зручності. Пережити можна. А, що може бути, якщо допустити цю лузер команду до газових мереж – колапс? Це буде закономірно. Мер у нас глобаліст, аеропорти, індустральні парки, мільйони інвестицій на папері, а от сміття на вулиці, тепло в будинках, якісна вода чи всього на всього один громадський туалет в гідропарку – це складно.

Що ж робити нам, житомирянам? Мені здається, що ці холодні дні нам ясно показали, що єдиний варіант для нас це запрошувати шаманів, які навчать нас правильно бити в бубни, щоб на вулиці настала тепла пора. Можливо, щось подібне можна придумати і для боротьби із сміттям, і з іржавою водою влітку (як це було минулого року) і з іншими проблемами. Здається, інших варіантів навести в місті порядок немає, адже ті, хто мав би робити це звичним методами, абсолютно не здатні нічого зробити.