Читайте наші сатиричні віршики!

Як проснувся я зрання,

Сів картуз після прання.

Де знайти таку болванку,

Натягну картуз на банку.

Так і Гундич якось зранку,

Міряв, бідний, вишиванку.

Що ж таке, о доле зла!

Знову стала замала.

Так прийшла ідея кльова,

Натягнуть на Корольова,

Гарний був тоді момент,

Знадобився монумент.

Кажуть, в холод восени,

Ще вдягнуть йому штани,

І для цього зроблять ноги,

Гроші спишуть на дороги.

Кажуть, що добро людини,

Відчувають і тварини,

Це собаки добре знають,

Ткачука чомусь кусають.

Хоч би бідним кинув булку,

Проти був колись притулку,

Все кричав це марнотратство,

Зараз знає інше братство!

Ткачуку сказав патруль:

Не сідай вже більш за руль,

Додали пси, як ведмеді:

Навіть на велосипеді!

Ну і як його не зняти,

Гнати треба в шию, в п’яти,

Вже проїзд по п’ять.

Не три! Дують хай в нього вітри!

Як всі бігли, стерши стопи.

Святкувати День Європи,

Делегацій буде триста!

Запросили два артиста.

Тільки щось не так пішло,

Два десятка всіх прийшло,

Сцену зламану звели,

Навіть тут не підвели.

Бачу близький вже кінець,

Повернувся Боровець,

Буде замом в ЖКХа.

Боже, збав нас від гріха!

І у мера знову драма.

Не знайшов він знову зама.

Буде сам він працювати.

Заважають керувати.

Хто там проти вже системи,

Все малюють нові схеми,

Як готель Житомир вкрасти,

Треба в банк його закласти.

Так розтягнуть ціле місто,

І обурення, як тісто,

Підніметься до наснаги,

Всім вам літньої засмаги!